Витоки бароко йдуть з архітектури Розвиненого Відродження Риму, бо перший дійсно великий і величний архітектурний ансамбль створив у Ватикані Донато Браманте (1444—1514). Це двір Бельведер завдовжки 300 метрів, що був побудований в єдиному стилі при збереженні різних функцій будівель (бельведер з античними скульптурами, регулярний сад, Ватиканська бібліотека і театр просто неба). Але всі форми архітектури досить спокійні, врівноважені і це значить, що це ще не бароко.
Ідею Браманте по створенню ансамблю з декількох будівель підхопив Джакомо да Віньола (1507—1573). Він не мав потужних можливостей Браманте в використанні багатьох будматеріалів і площ. Тому його ансамбль вілли Джуліа для римського папи Юлія ІІІ (понтифік у 1550—1555 роках) невеликих розмірів. Але віллі притаманні вже всі риси бароко: єдиний ансамбль з павільйонами, садом, фонтаном, німфеєм, сходами різних типів, що пов'язують тераси різного рівня. Вілла сильно відокремлена від навколишнього середовища, замкнена на собі, як більшість будівель Відродження, а її архітектура теж врівноважена, як і більшість споруд тієї доби.
Напруженість, велетенські розміри, нервовість й емоційна насиченість — це все додав до ознак бароко Мікеланджело. Саме в творах Віньоли та творах періоду пізнього Мікеланджело дослідники вбачають витоки архітектури бароко.
у церквах — широкі нави, іноді овальної форми.
часткова або свідома неповнота архітектурних елементів.
ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, церква Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за до кількох вікон (наприклад, абатство святого Мартіна поблизу Штутгарту).
розкішне використання кольорів і орнаментів з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру.
великомасштабні стелі, що вкриті фресками.
зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом.
інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури.
ілюзорні ефекти, такі як: оптичні ілюзії, поява тривимірних об'єктів, а також змішання живопису та архітектури.
грушоподібні куполи в баварському, чеському, польському та українському бароко.
Каждый раз, оказавшись на улице детства, мне становится тепло и хорошо на душе. Здесь самые лучшие годы – годы детства. Улица глазами ребенка В детстве я не обращала особого внимания на вид своей улицы. Я просто на нее выходила и играла там с друзьями. Мы катались на горке, кидались друг в друга снежками, сидели на лавочках и постоянно о чем-то говорили. Помню, как однажды, мы сломали лавочку и соседка рассказала все нашим родителям. После этого, пока наши родители были на работе, мы собирались уже не на лавочке, а возле окна соседки и пели ей песни. А она, конечно же, снова ругалась. Я вообще, сколько помню свою улицу, на ней постоянно нас ругали за различные шалости: то снежным комом в окно кому-то попадем, то громко играем, то листья разбросаем, то клумбу вытопчем. Каждую весну жители собирались и красили подъезд, ремонтировали ступеньки, высаживали цветы на клумбах и стригли кусты. Конечно же, наша компания, сама того не осознавая, снова им что-нибудь портила. Моя улица называлась Первомайской, а находилась в городе Первомайске. А так как жители в то время очень ценили майские праздники, то и к улице относились соответственно. Они считали ее самой образцовой улицей в городе, они просто не могли понять, что детям хочется поиграть и им все равно как называется их улица. Как я вижу эту улицу сейчас Когда мне было 12 лет, мы переехали в другой район города. И только тогда я начала осознавать всю прелесть, как самой улицы, так и своей компании. Живя на той улице, я не ценила моментов детства. Зато сейчас, проходя по Первомайской улице, чувствуется ностальгия по тем временам. Сейчас я уже оценить старания жителей. Мне приятно проходить по их улице и смотреть на ее опрятность. Возможно, жители сумели донести до нового поколения ценность своего труда, а возможно, новому поколению уже не интересны игры на улице. Не знаю в чем причина, но дети на той улице больше не играют.,,,
1) Орден иоаннитов (госпитальеров) 2)Орден тамплиеров (храмовников) 3)Тевтонский орден
Все эти три духовно-рыцарских ордена были религиозными братствами и принимали обычные три обета бедности , целомудрия и послушания . Каждый орден был организован по образцу клюнийского или цистерцианского. Отдельные монастыри были как бы угодьями , которые управлялись за счет ордена . Но эти монахи были вместе с тем и рыцарями: их миссией была война. Они были все без исключения благородного происхождения, а их вождями часто бывали крупныесеньоры . Глава духовно-рыцарского ордена назывался не аббатом, а великим магистром, глава монастыря не приором , а командором. Их одежда была наполовину монашеская, наполовину – военная: они носили рыцарские доспехи и сверху плащ .
Витоки бароко йдуть з архітектури Розвиненого Відродження Риму, бо перший дійсно великий і величний архітектурний ансамбль створив у Ватикані Донато Браманте (1444—1514). Це двір Бельведер завдовжки 300 метрів, що був побудований в єдиному стилі при збереженні різних функцій будівель (бельведер з античними скульптурами, регулярний сад, Ватиканська бібліотека і театр просто неба). Але всі форми архітектури досить спокійні, врівноважені і це значить, що це ще не бароко.
Ідею Браманте по створенню ансамблю з декількох будівель підхопив Джакомо да Віньола (1507—1573). Він не мав потужних можливостей Браманте в використанні багатьох будматеріалів і площ. Тому його ансамбль вілли Джуліа для римського папи Юлія ІІІ (понтифік у 1550—1555 роках) невеликих розмірів. Але віллі притаманні вже всі риси бароко: єдиний ансамбль з павільйонами, садом, фонтаном, німфеєм, сходами різних типів, що пов'язують тераси різного рівня. Вілла сильно відокремлена від навколишнього середовища, замкнена на собі, як більшість будівель Відродження, а її архітектура теж врівноважена, як і більшість споруд тієї доби.
Напруженість, велетенські розміри, нервовість й емоційна насиченість — це все додав до ознак бароко Мікеланджело. Саме в творах Віньоли та творах періоду пізнього Мікеланджело дослідники вбачають витоки архітектури бароко.
у церквах — широкі нави, іноді овальної форми.
часткова або свідома неповнота архітектурних елементів.
ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, церква Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за до кількох вікон (наприклад, абатство святого Мартіна поблизу Штутгарту).
розкішне використання кольорів і орнаментів з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру.
великомасштабні стелі, що вкриті фресками.
зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом.
інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури.
ілюзорні ефекти, такі як: оптичні ілюзії, поява тривимірних об'єктів, а також змішання живопису та архітектури.
грушоподібні куполи в баварському, чеському, польському та українському бароко.
Объяснение: