1. Франція:Промислова криза і депресія кінця 20-х рр. XIX ст., а також неврожаї 1828—1829 років, які різко погіршили важке становище робітників, прискорили процес революціонізування народних мас. Одночасно з цим посилювалось невдоволення і серед ліберальної буржуазії, яка вимагала від уряду низки економічних та політичних перетворень в інтересах капіталістичного розвитку країни. 8 серпня 1829 року Карл X поставив при владі новий кабінет на чолі з одним із керівників партії ультрароялістів Жулем Поліньяком.2 Франція Це призвело до різкого загострення боротьби ліберальних та демократичних груп проти уряду. 3 3 Франція:16 березня 1830 року палата депутатів більшістю в 221 голос вимагала відставки уряду Поліньяка, який не вселяє довіри країні. 16 травня палату було розпущено. 4. ФранціяНові вибори (23 червня та 3 липня 1830) принесли повну перемогу опозиції, однак кабінет Поліньяка відмовився подати у відставку.5 Франція:Липнева революція у Франції — приклад незавершеної буржуазної революції, яка сприяла прискоренню процесу промислового перевороту в країні. В історії класової боротьби у Франції відкрилася нова сторінка: відтепер на перший план в ній все більш відкрито стала виступати боротьба між пролетаріатом та буржуазією.
Бельгійська 1:Причини: Промислова криза. Відмова голландської влади йти на поступки бельгійському національному руху. Перемога Липневої революції у Франції.
2:рівняння в правах бельгійців і голландців. Поділ країни на Бельгію та Сполучене Королівство Нідерландів.
5: Історичне значення полягає в тому, що за підсумками революції країна звільнилася від голландського панування і стала незалежною державою.
Початок 19 ст.став часом підйому російської культури. В його основі лежали фактори зближення Росії з Європою, зростання національної самосвідомості, пов'язаний з подіями 1812 р., виникнення опозиційних течій в суспільстві.
У країні тривало становлення національної освіти. Для роботи в промисловості, науці, армії і державних установах потрібно величезна кількість грамотних фахівців. Просвітництво стало пріоритетним напрямком державної політики. У 1802 р.утворено Міністерство народної освіти. Засновані університети в Петербурзі, Казані, Харкові та Києві. Відкрилися вищі спеціальні навчальні заклади, технічні інженерні інститути та ліцеї, в яких готувалися державні чиновники. У Росії була створена 4-ступінчаста система освіти, що передбачає спадкоємність між навчальними закладами різних рівнів. Число учнів нижчих і середніх шкіл зростає з 120 до 450 тис. Школи були соціально відокремлені і підкреслювали становий характер освіти.
Початок століття характеризується розвитком друкарства і видавництва періодичної літератури. У 1850 р в Росії видавалися суспільно-політичні та літературні журнали: «Вісник Європи» (Вид. Н.М. Карамзін), «Північний вісник "» Вид. Н.С. Глінка), «Телескоп» (Вид. Н. і. Надєждін), «Московський телеграф "» Вид. Н.А. польовий), «Вітчизняні записки "» Вид. А. а. Краєвський), «Современник» (Вид. А. С. Пушкін, Н.А.Некрасов).
Світове визнання отримали наукові праці російських вчених. Н.І. Лобачевський в 1825 р створив неевклідову геометрію. В. В. Петров заклав основи електрохімії та електрометалургії. Фізик Б.С. Якобі сконструював електродвигун і відкрив нову область техніки - гальванопластику. Хімік Н.Н. Зінін поклав початок анілінокрасочной промисловості. Н. і.Пирогов став основоположником анатомо-експериментального напрямку в хірургії. Він вперше застосував ефірний наркоз в хірургії. У 1839 р.була відкрита Пулковська обсерваторія.
На початку століття були організовані численні наукові експедиції з дослідження Льодовитого і Тихого океанів. Далекого Сходу і Середньої Азії. У 1803-1806 рр .. організовані експедиції Ю.Ф. Лисянського і І. Ф. Крузенштерна. У 1819-1821 рр .. відбулося навколосвітнє плавання М.П. Лазарєва і Ф. Ф. Беллінсгаузена, відкрита Антарктида.
Провідною областю культури стала література. Складається сучасна літературна мова. Відбувається зміна різних естетичних напрямків: сентименталізм змінюється романтизмом, на зміну якого, в свою чергу, приходить реалізм.
Яскравим представником російського сентименталізму був н.М. Карамзін. Романтизм зародився за часів Вітчизняної війни 1812 р.і був оспіваний в. А. Жуковським і поетами-декабристами к. ф. Рилєєвим, В. К. Кюхельбекером, А. а. Бестужевим.
Романтизмом пройняті ранні твори А.С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова. У другій чверті 19 ст.в літературі починає затверджуватися реалізм. Його представниками Є Н.А.Некрасов, і. С. Тургенєв, А. Н. Островський, і. А. Гончаров, М. є. Салтиков-Щедрін.
Визнаним стилем в російській образотворчому мистецтві довгий час залишався класицизм. Однак в 19 ст.традиції класицизму стали поєднуватися з романтизмом. Це виразилося в роботах портретистів К.П. Брюллова, О. А. Кіпренського, В. А. Тропініна, художників А. Г. Венеціанова, П. А. Федотова.
У музиці відбулася зміна ідейно-естетичних напрямків, йшов процес впровадження народних мелодій і російської національної тематики. Шлях через романтику до реалізму простежується в творах А. С. Даргомижського. А.А. Аляб'єва, А. Є. Варламова, А. Л. Гурілєва, М. І. Глінки.
В архітектурі настала пора пізнього класицизму, що проповідує монументальність, строгість і простоту - Адміралтейство (А.Д. Захаров), Великий театр (А. а. Михайлов, О. і. Бове). Архітектор К. А. Тон став родоначальником російсько-візантійського стилю (Б.Кремлівський палац, храм Христа ).
Объяснение:
ответ: Антиколониальные выступления в Азии и Северной Африке Большое влияние на развитие революционного процесса в Азии и Африке оказали события в Европе, и прежде всего в России. Под непосредственным воздействием революции 1905—1907 гг. и Октябрьской революции по многим странам Востока прокатилась мощная волна антиколониальных восстаний и войн. Ареной бурных выступлений народных масс, требовавших ликвидации империалистического гнета, стали Китай и Корея, Индонезия и Индия, Иран и Афганистан, Египет и Марокко, Сирия и Турция, Нигерия, Сьерра-Леоне и Гамбия, Кения и Камерун и др.
В азиатских и североафриканских странах, а также в Южной Африке в силу более высокого уровня социально-экономического и политического развития этот процесс начался раньше и протекал более активно, нежели в странах Тропической Африки. Здесь новой политической силой, сыгравшей важную роль в распространении антиколониальной идеологии, стали коммунистические партии.
В 1917—1945 гг. , т. е. на этапе кризиса колониальной системы, борьба порабощенных народов существенно поколебала основы господства империализма в афроазиатском мире. Но тогда лишь немногие страны сумели добиться национальной независимости: Северный Йемен — 1918 г. , Афганистан — 1919 г. , Египет — 1922 г. , Ирак — 1930 г. , Сирия — 1941 г. , Ливан — 1943 г. Однако независимость в подавляющем большинстве случаев носила формальный характер.
Начавшийся после второй мировой войны в результате разгрома фашистской Германии и милитаристской Японии подъем демократического движения во всем мире вызвал активизацию национально-освободительной борьбы, которая в итоге привела к полному и окончательному распаду колониальной системы.
Революция в Турции:
Кемалистская революция - антиимпериалистическая, буржуазно-национальная революция в Турции в 1918-1923 гг. Началась после поражения Турции в Первой Мировой войне 1914-1918 гг. Турция была вынуждена принять продиктованные странами Антанты тяжелые условия Мудросского перемирия 1918 г. Создалась угроза утраты Турцией государственного суверенитета и территориальной целостности.
Объяснение: