Маннейцы - это народ, населяющий территорию нынешней Германии. Связи маннейцев с соседними странами начали формироваться еще в доисторическое время. С тех пор маннейцы занимали важное место в европейской истории как торговый народ.
В средние века маннейцы обменивались своими товарами с соседними странами, такими как Франция, Бельгия, Нидерланды и Великобритания. Они продавали такие товары, как вино, бумага, ткани, корм для животных и продукты питания. Взамен они получали металлы, такие как железо и серебро, а также сукно, специи и другие товары.
В современное время маннейцы по-прежнему являются важными участниками международной торговли. Германия является одной из самых крупных экономик в мире
Симон Болівар був південноамериканським державним діячем і воєначальником, який відіграв ключову роль у війнах за незалежність Іспанії та Америки на початку 19 століття. Народився у Венесуелі в 1783 році, Болівар отримав освіту в Європі та повернувся до Південної Америки в 1807 році, щоб взяти участь у боротьбі за незалежність від Іспанії.
Болівара пам’ятають як героя в більшій частині Південної Америки, де він відомий як «Визволитель» за те, що керував зусиллями зі звільнення кількох країн від іспанського панування. Він відіграв ключову роль у здобутті незалежності Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу та Болівії, яка була названа на його честь.
Протягом своєї кар'єри Болівар зіткнувся з багатьма викликами та невдачами. Він був вигнаний з Венесуели і зазнав кількох військових поразок, але ніколи не полишав боротьбу за незалежність. Йому приписують заснування Республіки Колумбія та його президентство, а також керівництво військовими кампаніями, які привели до незалежності кількох інших країн.
Незважаючи на його численні досягнення, пізніші роки життя Болівара були відзначені політичними потрясіннями та особистими суперечками. Він помер у 1830 році у віці 47 років, залишивши по собі спадщину одного з найвидатніших лідерів в історії Південної Америки.
Типи поселень. Особливості природно-географічних, соціально- економічних та історичних умов різних реґіонів України зумовили різноманітність форм поселень, садиб та типів житла. На території України історично сформувалися три зони сільських поселень: північна, центральна та південна. Дослідникам відомо більше десятка городищ (укріплених поселень) з культурним шаром XIII — XV ст. і залишкам земляних валів. На деяких з них життя тривало з доби раннього середньовіччя. Більшість пам’яток датована матеріалами другої половини XIII, частіше XIV — XV ст. У цілому ж городища залишаються мало вивченим типом пам’яток. Дещо краще досліджено неукріплені поселення (селища). Як і в попередній період, розміщувалися вони на перших прирічкових терасах, на підвищеннях, у заплавах великих рік, над невеликими річками чи острівцями, затоками, озерцями. Найчастіше ці підвищення мали вигляд горбків-острівців чи піщаних дюн, що значно ускладнює їхнє дослідження. Іноді селища розташовувалися на місці корінного берега річки, як, наприклад, поблизу сіл Білгородка і Макишин на Чернігівщині 1.