Объяснение:
Безусловно, основной вотчиной текстильной промышленности является Ивановская область, находящаяся в центральном районе Российской Федерации. Свое начало текстильная промышленность берет около двухсот пятидесяти лет назад. Основали производство крепостные крестьяне Иван Гарелин и Петр Грачев. В деревне Иваново были созданы примитивные цеха для изготовления холстов.
Вначале холсты окрашивались в ручную. В начале девятнадцатого века тысячелетия ивановский край из полотняного начал превращаться в ситцевый. Стоит отметить, что в качестве сырья применялся не русский лён, а импортный хлопок. В те годы в Ивановской губернии существовало более полусотни различных мануфактур. После октябрьской революции большевики придавали большое значение ткацкой промышленности. В период с 1925 года и по 1935 были созданы несколько заводов, среди них крупнейший завод в области «Красная талка» .
Для постройки производства были привезены строители со всех концов страны. Отношения новой власти и текстильной промышленности можно назвать партнерскими. В годы Второй мировой войны текстильная промышленность работала на нужды фронта изготовляю одежду для бойцы, чехлы и подсумки. После войны промышленность продолжала развиваться с еще большей скоростью.
В годы перестройки ткацкие фабрики пережили кризис сравнимый с военным временем. Сырьевая база оказалась за рубежом, резко упали объемы производства, рынок сбыта был потерян. Многие профессиональные работники производств стали «челноками» . В настоящее время в промышленности наметились позитивные сдвиги, но до полного восстановления пройдет еще не мало времени.
У державному житті Самосским колоній панувала вічна боротьба партій, і часто траплялося, що який-небудь заповзятливий чоловік, користуючись незгоди громадян, Оголошували себе єдинодержавним правителем або, як греки називали таких незаконних володарів вільних держав, - тираном. Славнозвісними з тиранів Самоса був Полікрат, властвовавших, ймовірно, з 565 по 522 р до Р. X. Поликрат підтримувала свою могутність наемними військами, громадними підприємствами, які доставляли народу заняття і пишністю, засліплює його. Подібно древньому критського царя, Миносу, він прагнув до морського панування і хотів підпорядкувати собі весь Архіпелаг. Полікрат, дійсно, встиг підкорити багато острова і кілька міст малоазийском прибережжя, вступив в союз з єгиптянами і персами і всіма силами намагався збільшити свої скарби, щоб мати можливість покривати витрати на утримання великої армії, сильного флоту і свого двору. У всіх своїх підприємствах він користувався таким постійним щастям і так швидко позбувся його, що Пізніші греки часто приводили його долю в приклад мінливість щастя. Він розбив могутніх мілетцев в великому морській битві, придушив небезпечне повстання, незважаючи на те, що воно було підтримую спартанцями і коринфянами, і був так багатий, що міг утримувати флот із ста великих військових кораблів, варту з тисячі охоронців і численної наймане військо, міг робити великі споруди і оточили себе чудовим двором. Полікрат шукав також слави покровителя наук і мистецтв. Він довгий час мав при своєму дворі двох знаменитих поетів, Симонида і Анакреонта, і був засновником однієї з найдавніших грецьких бібліотек. Незважаючи однак на цю зовнішню любов до шляхетною людським стремлениЯм, правління його було ознаменовано утиски і жорстокістю, возбуждавшіми загальну ненависть і прінудівшіми славнозвісного філософа того часу, Піфагора, залишити свою сім'ю Самос.
Ставлення населення західноукраїнських земель до радянізації було позитивним і негативним.
Заходи, які були підтримані населенням:
- Ліквідація польського і румунського органів влади;
- Конфіскація земель великих власників націоналізація торгівлі та промисловості ;
- Українізація та зміцнення системи ;
- Розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.
Заходи, які викликали невдоволення населення:
- Заміна польських, румунських чиновників на місцевих комуністів та людей, надісланих зі сходу України;
- Насильницька колективізація ;
- Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);
- Розгром політичних партій і громадських об'єднань;
- Масові репресії .Серед українців раніше за інших зазнали репресій акті сти політичних партій. Єдиною організованою силою С залишалась Організація Українських Націоналістів (О Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні реп сії: з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні 6} репресовано за політичними ознаками і депортовано бл ко 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осі( Смертність серед депортованих склала 16 % (депортова в Сибір і Казахстан 400 тис. осіб)
Людей переслідували без суду і слідства, але з метою за кування населення інколи проводилися показові процеси (Львівський процес над 59 членами ОУН, січень 1941 р.)