Впродовж 15 років тайпіни контролювали територію, населення якої становило 30 млн осіб. Вони проводили радикальні соціально-релігійні перетворення, поширюючи у містах власний даосько-християнський синкретичний культ, головним ідеологом якого виступив Хун Женьгань. На знак непокори маньчжурам, тайпіни носили довге волосся замість довгої коси, яка передбачалася для всіх верств населення Китаю законом. Неспроможність маньчжурів швидко придушити повстання у перших роках, а також невдачі на фронтах Другої опіумної війни, викликали низку повстань проти цінського режиму в інших частинах імперії. Проте після підписання династією Цін Пекінського договору 1860 року, маньчжурську владу підтримали британці й французи. 1864 року Тайпінське повстання було жорстоко придушене. В ході воєн загинуло від 20 до 30 млн осіб. В комуністичному Китаї тайпіни возвеличуються як національні герої, що виступили проти іноземного та соціального поневолення. Повстанню присвячений Музей історії тайпінів в Нанкіні.
Абдулла-хан родился в 1533 или 1534 году в городке Афаринкент (современная Самаркандская область Узбекистана) в семье шибанида Искандера, сына Джанибека, сына Ходжи Мухаммеда, сына Абулхайир-хана. После смерти шейбанида Абдулазиз-хана развернулась борьба за престолонаследие. Правивший в Самарканде Абдулатиф-хан посадил на правление в Бухару двух внуков Шейбани-хана Яр-Мухаммад-султана и Бурхан-султана.
Однако после смерти Абдулатиф-хана в 1551 году, правивший Ташкентом Барак-хан занял Самарканд и утвердился в нём под именем Науруз Ахмед-хана. Он был объявлен верховным ханом узбеков.[6] Представитель боковой линии Шайбанидов Абдулла-султан, бывший в то время правителем Кермина, повёл с ним борьбу. Ему его дядя правитель Балха Пирмухаммед-хан. В 1556 году Науруз Ахмад умер. После этого верховным правителем был провозглашён Пирмухаммед-хан
Впродовж 15 років тайпіни контролювали територію, населення якої становило 30 млн осіб. Вони проводили радикальні соціально-релігійні перетворення, поширюючи у містах власний даосько-християнський синкретичний культ, головним ідеологом якого виступив Хун Женьгань. На знак непокори маньчжурам, тайпіни носили довге волосся замість довгої коси, яка передбачалася для всіх верств населення Китаю законом. Неспроможність маньчжурів швидко придушити повстання у перших роках, а також невдачі на фронтах Другої опіумної війни, викликали низку повстань проти цінського режиму в інших частинах імперії. Проте після підписання династією Цін Пекінського договору 1860 року, маньчжурську владу підтримали британці й французи. 1864 року Тайпінське повстання було жорстоко придушене. В ході воєн загинуло від 20 до 30 млн осіб. В комуністичному Китаї тайпіни возвеличуються як національні герої, що виступили проти іноземного та соціального поневолення. Повстанню присвячений Музей історії тайпінів в Нанкіні.