Крайние формы крестьянской зависимости проходят волной от западного края Европы до восточного. Приход крепостного права соответствует определённому этапу развития общественно-политических отношений. Но поскольку развитие различных регионов Европы шло с разной скоростью (в зависимости от климата, населённости, удобства торговых путей, внешних угроз), то если крепостное право в одних европейских странах — это лишь атрибут средневековой истории, в других оно дожило практически до новейшего времени.
Во многих крупных европейских странах крепостная зависимость появляется в IX—X веках (Англия, Франция, западная Германия) в некоторых появляется гораздо позже, в XVI—XVII веках (северо-восточная Германия, Дания, восточные области Австрии). Исчезает крепостная зависимость либо целиком и в значительной мере ещё в средние века (западная Германия, Англия, Франция), либо удерживается в большей или меньшей степени до XIX века (Германия, Польша, Австро-Венгрия). В некоторых странах процесс освобождения крестьян от личной зависимости идёт параллельно с процессом либо полного (Англия), либо частичного и медленного обезземеления (северо-восточная Германия, Дания), что в сущности является сменой одной формы зависимости на другую; в других освобождение не только не сопровождается обезземелением, а напротив, вызывает нарастание и развитие мелкой крестьянской собственности (Франция, отчасти западная Германия).
Объяснение:
Крайние формы крестьянской зависимости проходят волной от западного края Европы до восточного. Приход крепостного права соответствует определённому этапу развития общественно-политических отношений. Но поскольку развитие различных регионов Европы шло с разной скоростью (в зависимости от климата, населённости, удобства торговых путей, внешних угроз), то если крепостное право в одних европейских странах — это лишь атрибут средневековой истории, в других оно дожило практически до новейшего времени.
Во многих крупных европейских странах крепостная зависимость появляется в IX—X веках (Англия, Франция, западная Германия) в некоторых появляется гораздо позже, в XVI—XVII веках (северо-восточная Германия, Дания, восточные области Австрии). Исчезает крепостная зависимость либо целиком и в значительной мере ещё в средние века (западная Германия, Англия, Франция), либо удерживается в большей или меньшей степени до XIX века (Германия, Польша, Австро-Венгрия). В некоторых странах процесс освобождения крестьян от личной зависимости идёт параллельно с процессом либо полного (Англия), либо частичного и медленного обезземеления (северо-восточная Германия, Дания), что в сущности является сменой одной формы зависимости на другую; в других освобождение не только не сопровождается обезземелением, а напротив, вызывает нарастание и развитие мелкой крестьянской собственности (Франция, отчасти западная Германия).
Объяснение:
Объяснение:
Піднесення Вавилона в епоху Старовавілонського царства (19-16 століття до н.е.),
У результаті розпаду Шумеро-Аккадського царства на території Месопотамії в 20-19 століттях до н.е. з'явилося багато нових держав. На півдні в місті Ларса утворилося незалежне царство. На півночі велику роль грали такі держави як Мари на Євфрату, Ашшур на Тигру, на сході в районі ріки Дияли - держава Эшнунна. Поступово в ході міжусобних воєн піднімається місто Вавилон (чи - Ворота бога), де запанувала 1-я Вавілонська чи Аморитська династія, час правління якої називають Старовавилонським періодом (1894-1595 р. до н.е.). Її засновником був Сумуабум.
Розташування Вавилона було дуже зручним і для нападу, і для оборони. Він знаходився в центральній частині долини, там, де Тигр зближається з Євфратом. Тут брала початок іригаційна система - основа житт всієї Південної Месопотамії, сходилися найважливіші сухопутні і річкові шляхи.
Розквіт Вавилона приходиться на час правління шостого царя 1-й Вавілонської династії - Хаммурапі (1792 - 1750 р. до н.е.), що був видатним державним діячем, умілим дипломатом, гарним стратегом, законодавцем і організатором. Уклавши союз з Ларсою, він почав захоплення міст півдня. Потім, за до нового союзника - Марі, де правил Зімрілім, він розгромив сильну державу Ешнунну. Потім він розриває договір з Мари і нападає на нього. Він підкоряє його собі, а після повстання Зімріліма повторно нападає і знищує палац правителя і стіни міста. На півночі залишилася ослабіла Ассирія, найбільші міста якої (Ашшур, Ніневія та інші) визнали владу Вавилона.
Хаммурапі видав збірник законів, що контролюють майже всі сфери життя суспільства. От кілька статей з цього збірника:
Якщо будівельник побудував людині будинок і своя робота зробила неміцно, а будинок, що він побудував, звалив і убив домовласника, цей будівельник повинний бути страчений.
Якщо лікар зробить вільному людину операцію і зробить її невдало, то йому треба відрубати кисть руки.
Якщо вільна людина допомагає вкривати раба, то його варто страчувати.
Ці закони були висічені на великих базальтових стовпах і ці стовпи були виставлені в різних кінцях країни.
В часи Хаммурап гається розширення посівних площ. Риються нові каналу, особливо прославився грандіозний канал, названий Рікою Хаммурапі. Розвивається у великих масштабах і скотарство. З'являється безліч ремісників. Вавилон займається активною зовнішньою і внутрішньою торгівлею. З Вавилона вивозили зерно, фініки, олію, ремісничі вироби. Ввозили метали, камінь, дерево, рабів, предмети розкоші.
Вавілонське суспільство складалося з трьох шарів населення. Вільна людина іменувалася авелум - "людині", чи мар авелим - "син людини". Це міг бути і великий торговець, і дрібний ремісник, і селянин. Це був шар вільних громадян. Залежна людина називалася мушкенум - " що схиляється". Це були люди, що працюють на царській землі, які мали обмежені цивільні права. Хоча вони могли мати рабів, особисте майно, і їхні права захищалися в суді. Нижчий шар вавілонського суспільства складали раби - вардуми. Це були військовополонені, люди, що потрапили в боргове рабство, звернені в рабство за якісь злочини. Однак раби могли мати деяке майно. Рабовласник, що мав дітей від рабині, міг уключити їх