Гетьманщині діяло Правління гетьманського уряду. Справи Гетьманщини були передані до Сенату. Подальший наступ на автономні права Гетьманщини продовжувався. У 1734 р. були конфісковано давні документи Києва, заохочувалися шлюби між українцями та росіянами. У 1744 р. кодифікаційна комісія прийняла кодекс законів «Права за якими судиться малоросійський народ», який готувався з 1728 р. У 1735–1739 р. під час російсько-турецької війни українські землі були знекровлені, зазнали великих людських та матеріальних втрат. За гетьманування К. Розумовського зміцнилися позиції старшини, яка поступово перетворюється на шляхетський стан. Роль старшини зростає. Це була доба її політичного панування в Гетьманщині. Часто проводилися старшинські з'їзди. К. Розумовський часто бував в Петербурзі, тому його заміняла генеральна старшина. У 1763 р. в Глухові старшинська рада розробила петицію про повернення колишніх вольностей і створення в Гетьманщині шляхетського парламенту. К. Розумовський звернувся до Катерини ІІ з пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою в його роді. Але 10 листопада 1764 р. гетьманство в Україні було скасоване.
стороны, и Пруссией, а также др. государствами Северо-Германского союза и
Южной Германии (Баварией, Вюртембергом, Баденом, Гессен-Дармштадтом) – с
другой. Была порождена глубокими противоречиями между Пруссией и
Францией. Пруссия стремилась завершить объединение Германии под своей
гегемонией, ослабить Францию и её влияние в Европе, а Франция, в свою
очередь, – сохранить преобладающее влияние на Европейском континенте,
задержать объединение Германии, не допустить укрепления позиций Пруссии,
а также предотвратить победоносной войной нарастание кризиса Второй
империи.Поводом к войне стал дипломатический конфликт между Францией и
Пруссией из-за кандидатуры принца Леопольда Гогенцоллерна-Зигмарингена,
родственника прусского короля Вильгельма, на вакантный королевский
престол в Испании. Обе стороны обостряли конфликт, готовясь к военному
столкновению. 13 июля 1870 прусский канцлер О. Бисмарк, стремясь
спровоцировать Францию к объявлению войны, сознательно исказил текст
записи беседы между королём Пруссии и франц. послом, придав документу
оскорбительный для Франции характер (см. Эмсская депеша 1870). 15 июля
французское правительство начало призыв в армию резервистов. 16 июля
началась мобилизация в Германии. 19 июля франц. правительство Наполеона
III официально объявило войну Пруссии. Дипломатия Бисмарка,
воспользовавшись просчётами французской внешней политики, обеспечила
выгодный Пруссии нейтралитет европейских держав – России,
Великобритании, Австро-Венгрии, Италии. Война началась в невыгодной для
Франции обстановке, связанной с дипломатической изоляцией и отсутствием
союзников.