Творчество Гольбейна порой воспринимали как последний рубеж «классической стадии» немецкого Возрождения, после которой в нем возобладали тенденции маньеризма. Блестящий мастер портрета, художник создал выразительные образы своих современников, среди которых ученые гуманисты и исторические деятели.
Биографические сведения о Гольбейне скудны. Родился между 1497–1498 годами в южно-немецком городе Аугсбурге, в семье художника Ганса Гольбейна Старшего. Вместе со своим старшим братом Амброзиусом он с раннего детства получил прекрасную профессиональную подготовку в мастерской отца. Именно отец привил Гансу любовь к скрупулезной работе с натуры.
В 1515 году оба брата перебираются в Базель, который становится для Ганса второй родиной. Первоначально оба брата учились в мастерской художника Ганса Гербстера, вместе с тем и самостоятельно выполняя заказы. Работая над оформлением книг для известного типографа Фробена, они сблизились с гуманистами, посещавшими его дом. Ганс оказался в ближайшем окружении находившегося тогда в Базеле Эразма Роттердамского.
В 1515 году Ганс делает на полях одного из экземпляров знаменитой сатиры Эразма Роттердамского «Похвальное слово Глупости» рисунки, не предназначавшиеся для печати. Теперь это произведение трудно представить без ярких и острых рисунков Гольбейна. Выполненные пером в миниатюрных размерах, они представляют собой жанровые сценки. Особенной остротой отличаются антиклерикальные рисунки. Здесь, например, в воинственном римском папе, узнается Юлий II, едко осмеянный Эразмом в ряде произведений. Первым влиятельным покровителем Ганса Гольбейна Младшего в Базеле был банкир Якоб Мейер. Когда он в 1516 году был избран бургомистром Базеля, Гольбейн написал два превосходных портрета – его и его жены. На них художник изобразил энергичных людей швейцарского Возрождения, смышленых, основательных, полных бюргерской гордости, непринужденности и человечности.
Благодаря успеху этих портретов молодой художник получил многочисленные заказы не только в Базеле, но и в других городах Швейцарского Союза. В 1517–1518 годах художник побывал в городе Люцерне, а затем совершил поездку в Италию. В Милане Гансу удалось познакомиться с работами Леонардо да Винчи.
Вернувшись в Базель, Гольбейн женится, вступает в гильдию живописцев и получает многочисленные заказы. Он создает портреты базельских гуманистов, с которыми связан дружбою и которым многим обязан в своем духовном развитии. Художник пишет в 1523 году два портрета Эразма Роттердамского. Они исполнены большой простоты и ясности, на обоих портретах голова ученого изображена строго в профиль. Он полностью погружен в свои занятия; насмешливые морщинки разбегаются вокруг сжатых губ. Здесь мы видим Эразма за его излюбленной работой – сочинительством.
В созданных в те же годы произведениях на религиозные темы Гольбейн постепенно переходит от традиционной пышности к предельному лаконизму.
«Его картина "Мертвый Христос" (1522) скорее может быть названа не религиозным, а философским произведением. Это как бы символическое изображение смерти, проникнутое глубоким трагизмом. Характерно, что Христа художник писал с утопленника» (Н. М. Арне) .
Достоевский выразил свое впечатление от картины устами князя Мышкина: «Да от этой картины у иного еще вера может пропасть! »
В 1526 году по заказу упоминавшегося выше Я. Майера Гольбейн создал образ Мадонны в виде покровительницы семьи Майеров.
«Следуя архитектуре капеллы, для которой предназначался заказ, художник избрал в качестве фона ренессансную нишу, изобразив в ней фигуру богоматери с младенцем на руках, – пишет А. Н. Немилов. – Своим плащом она прикрывает коленопреклоненных членов семьи Майера. Глубокая торжественность сочетается в этом образе с удивительной теплотой и ощущением семейной спаянности. краткого не получится
Візантійська імперія, найближчий західний сусід східних слов'ян. російсько-візантійські відносини ix - xi ст. - це і мирні економічні, політичні, культурні зв'язки, і гострі військові зіткнення. з одного боку, візантія була зручним джерелом військової здобичі для слов'янських князів та їхніх дружинників. з іншого боку, візантійська дипломатія прагнула перешкодити поширенню російського впливу в причорномор'ї, а потім спробувала перетворити русь у васала візантії, особливо за християнізації. разом з тим існували постійні економічні та політичні контакти. свідоцтвом таких контактів служить відоме нам за договором олега з візантією існування постійних колоній руських купців у константинополі. торговельний обмін з візантією знаходить відображення у великій кількості візантійських речей, знайдених на території нашої країни. після християнізації посилилися культурні зв'язки з візантією.російські дружини, перепливаючи на кораблях чорне море, здійснювали набіги на прибережні візантійські міста, а олегу вдалося навіть взяти столицю візантії - константинополь (по-російськи - царьград). менш вдалим був похід ігоря у другій половині x ст. спостерігається деякий російсько-візантійський зближення. поїздка ольги до константинополя, де вона була дружньо прийнята імператором, зміцнила відносини між двома країнами. візантійські імператори іноді використовували руські дружини для війни зі своїми сусі. новий етап відносин русі і з візантією, і з іншими сусідніми припадає на час князювання святослава, ідеального героя руського лицарства. святослав проводив активну зовнішню політику. він вступив у сутичку з могутнім хозарським каганатом, колись стягують данину з території південної русі. вже за ігоря, 913, 941 і 944 рр., руські дружинники здійснювали походи проти хазарії, домігшись поступового звільнення в'ятичів від сплати данини хозарам. вирішальний удар каганату завдав святослав (964 - 965), розгромивши головні міста каганату і захопивши його столицю ітіль. розгром хазарського каганату привів до утворення з російських поселень на таманському півострові тмутараканського князівства і до визволення з-під влади каганату волзько-камських болгар, які сформували після цього свою державу - перше державне утворення народів середнього поволжя і прикам'я. для ослаблення російського впливу в болгарії візантія використовувала печенігів. цей тюркський кочовий народ вперше згадується в руському літописі під 915 р. спочатку печеніги кочували між волгою і аральським морем, а потім під тиском хозар перейшли волгу і зайняли північне причорномор'я. головним джерелом багатства печенізької племінної знаті були набіги на русь, візантію та інші країни. те русі, візантії час від часу вдавалося "наймати" печенігів для нападів на іншу сторону. так, під час перебування святослава у болгарії вони, мабуть за намовою візантії, здійснили набіг на київ. святославу довелося терміново повертатися, щоб розгромити печенігів, але незабаром він знову вирушив у болгарію; там почалася війна з візантією. руські дружини воювали завзято і хоробро, проте сили візантійців занадто переважали їх за чисельністю. у 971 р. був укладений мирний договір: дружина святослава отримала можливість повернутися на русь з усім своїм озброєнням, а візантія задовольнялася обіцянкою русі не робити нападів. по дорозі, на дніпровських порогах, мабуть, отримали від візантії попередження про повернення святослава печеніги напали на нього. святослав загинув у бою, а печенізький князь куря, за літописним переказом, зробив з черепа святослава чашу і пив з неї на бенкетах. за уявленням тієї епохи, в цьому проявилось, як це виглядає парадоксально, повагу до пам'яті полеглого противника: вважалося, що військова доблесть власника черепа перейде до того, хто п'є з такої чаші. нова стадія російсько-візантійських відносин припадає на час князювання володимира і пов'язана з прийняттям руссю християнства. незадовго до цієї події візантійський імператор василь ii звернувся до володимира з проханням збройними силами в придушенні повстання полководця варди фоки, який захопив малу азію, погрожував константинополю і претендував на імператорський престол. в обмін за імператор обіцяв видати за володимира заміж свою сестру анну. шеститисячний дружина володимира придушити повстання, причому сам варда фока був убитий. половці (інакше - кипчаки або кумани) - теж тюркська народність - ще в x ст. жили на території північно-західного казахстану. у середині x ст. половці рушили в степи північного причорномор'я та кавказу. після того як вони витіснили печенігів, під їх владою опинилася величезна територія, яку називали половецьким степом, або (в арабських джерелах) дешт-і-кипчак. вона простягалася від сирдар'ї і тянь-шаню до дунаю. вперше половці згадуються в російських літописах під 1054 р., а в 1061 р. відбулося перше зіткнення з ними: "придоша половци перше на русьскую землю воювати". друга половина xi - xii ст. - час боротьби русі з половецької небезпекою.
Террор - это метод устрашения конкурентов, врагов, оппозиции, народа и тд.
Есть несколько видов-
1.Индивидуальный террор
2.Политический террор
3.Экономический террор
Меры-
1.Законы
2.Физические методы ограждения, тех же тротуаров в Европе
Надеюсь как то