Об’єднання козацьких січей на Запорожжі прискорила політика короля Речі Посполитої Стефана Баторія, який намагався підпорядкувати собі козаків на тлі їхньої постійної боротьби з турецько-татарськими нападниками.
Наприкінці 70-х — на початку 80-х рр. XVI ст. нижче порогів Дніпра, на великому й неприступному острові Томаківка виникла перша Січ Великого Лугу — Томаківська. Її називали Запорозькою Січчю, а козаків — січовиками, або запорожцями. Це була самовладна військова організація, створена козаками-воїнами. За підрахунками дослідників, у Томаківській Січі перебувало близько 5 тис. козаків. Усього ж українське козацтво за часів першої Січі налічувало щонайменше 10 тис. вояків.
Запорозька Січ — організація українського козацтва, яка виникла й розвинулася за дніпровськими порогами в першій половині XVI ст. Центром Січі було місто-фортеця, яке з різних обставин змінювало своє розташування, але завжди перебувало за порогами.
После поражения в войне царь Фердинанд отрёкся от престола и вернулся в Германию, а его преемником в 1918 году стал его старший сын Борис III. В 1919 году в рамках Версальского мирного процесса был подписан Нёйиский договор, по которому Болгария лишалась выхода к Эгейскому морю (в пользу Греции).
В 1920-е годы Болгария развивала отношения со странами Антанты, активно принимала русских эмигрантов. На фоне ослабления Болгарии премьером стал Александр Стамболийский, который проводил политику в интересах стран-победительниц, что вызывало недовольство консервативных кругов.
В ночь на 9 июня 1923 году в Болгарии произошел переворот, который осуществили солдаты столичного гарнизона и юнкера Софийского военного училища. Члены правительства и парламента были арестованы, а премьером стал Александр Цанков. Царь Борис поддержал переворот. В ответ на приход нового правительства вспыхнуло Сентябрьское восстание, которое было жестоко подавлено. Левые экстремисты продолжили террор (Нападение на Собор Святой Недели 16 апреля 1925 года). Старые реваншистские настроения позволили новому болгарскому правительству наладить отношения с фашистской Италией. Тем не менее, в стране продолжали проходить выборы и сохранялась многопартийная структура.