У 17 столітті математика розвивалася на високому рівні, про що свідчить значна кількість математичних рукописів того періоду. Переважна більшість цих рукописів були навчальними підручниками з математики. Якість підручників з арифметики булла відповідною якості сучасних європейських прототипів. Геометрія зазвичай була включена до арифметичних рукописів та декількох практичних посібників, що надають інформацію для вирішення практичних завдань. Тільки два рукописи того періоду були повністю присвячені геометрії.
При правлінні Петра І було встановлене домінуюче положення математики в кожній світській школі. Петро I був достатньо компетентним, аби оцінити роль математики у військово-технічній освіті. У 1701 році почали відкриватися математично-навігаційні та артилерійські школи. Там викладалися: арифметика, алгебра, геометрія, площина та сферична тригонометрія. Цікавим є те, що там викладав Л. Ф. Магницький – відомий автор «Арифметики». Завдяки своїй широті, ця книга функціонувала як енциклопедія математичних знань того часу.
У 1714 році, у провінційних містах спільно з великими монастирями відкриваються перші арифметичні школи. Освіта там була безкоштовна, але після закінчення навчання, перед тим, як видавати сертифікат, вчитель мав право збирати рубль за кожного учня.
Академічну математичну освіту запровадив Леонард Ейлер через Академію наук та формування математико-методичної школи. Перші російські академіки-математики С. К. Котельников, С. Й. Румовський, М. Є. Головін склали каркас школи Ейлера. Одна із його основних праць «Посібник з арифметики для використання в гімназії імператора Академії наук» вийшла друком німецькою мовою та була перекладена на російську. Ця книга мала суттєвий вплив на академічну математичну літературу, будучи прецедентом для заснування видатних академічно доступних шкільних підручників. Загалом, Ейлер мав підручники практично з усіх математичних навчальних предметів, із найсучаснішими методичними ідеями того часу.
Уфа стала Москвой во время Великой Отечественной войны по причине того, что предприятия, органы - все переезжало на Урал, как можно дальше от боевых действий. Это называлось «тыл».
В Башкортостане боевых действий не было, потому что географически Уфа и весь Башкортостан находятся далеко от линии фронта. Поэтому Уфа была выбрана как тыловой центр.
Соответственно, сюда, в Башкортостан, и в Уфу, конкретно, переносилось промышленное производство в виде заводкой, Исполнительный комитет Коминтерна. Сюда эвакуировались деятели науки и культуры.
И такой тыл проявлялся даже в спецификации радиоэфиров, когда дикторы говорили «Говорит Москва!» и все радиопередачи велись на 18 разных языках.
Почему сравнение с Москвой? Потому что Уфа приобрела неслыханную для себя значимость. Плюс, город вырос (за счет присоединения Демы) и усилился.
А еще из Уфы транслировалась антифашистская пропаганда генеральных секретарей компартии (итальянского Пальмиро Тольятти, французского Мореса Тореза, чехословацкого Клемента Готвальда, и испанского Долореса Ибаррури)
sdgkbfkafbnxdshugn
Объяснение: