Крепостное право превратилось в тормоз технического прогресса, который в Европе, после промышленной революции, активно развивался. Крымская война наглядно это продемонстрировала. Возникла опасность превращения России в третьеразрядную державу. Именно ко второй половине XIX века стало ясно, что сохранение могущества и политического влияния России невозможно без укрепления финансов, развития промышленности и железнодорожного строительства, преобразования всей политической системы. В условиях господства крепостного права, которое само по себе могло существовать еще неопределенное время, при том что само поместное дворянство было не и не готово к модернизации собственных имений, сделать это оказалась практически невозможно. Именно поэтому правление Александра II стало периодом радикальных преобразований российского общества. Император, отличаясь здравым умом и определенной политической гибкостью, сумел окружить себя профессионально грамотными людьми, понимавшими необходимость поступательного движения России.
Стрельцы поначалу были на ее стороне, ближайшее боярское окружение, получившее бразды правления из рук регентши, тоже стояло за Софью. Обстановка накалялась, поскольку обе стороны затянувшегося противостояния подозревали друг друга в намерениях развязать для разрешения спора кровавую разборку.
Вскоре Петр издал указ и уже в качестве царя призывал всех стрелецких полковников предстать перед ним, иначе угрожал казнью. Софья в свою очередь пообещала порешить каждого, кто на такое решится. Некоторые все же ослушались, и поехали на аудиенцию к Петру. Видя, что дело не выгорает, Софья попыталась было сама переговорить с братцем, но ее к нему не пустили верные Петру стрельцы. Постепенно на сторону нового царя перешли все военно-политические силы, кроме начальника стрелецкого приказа Федора Шакловитого, остававшегося верным Софье и удерживавшего стрельцов в Москве. Но Петр с верных людей устранил и его. Шакловского арестовали, допросили с пристрастием и после пыток обезглавили.
ійська Запорозького, Гетьман реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.
Розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на «чайках» — швидкохідних човнах. З 1600 року він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 року неприступної турецької фортеці в Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених.
З усім військом Запорізьким Сагайдайний вступив до Київського (Богоявленського) братства, що виступало проти колонізаторської політики шляхетської Польщі. І хоча нова культурна інституція була створена без дозволу короля, братство не відважувалися заборонити чи скасувати, бо побоювалися козацтва. За активної участі Сагайдачного на Русі-Україні 1620 р., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, було відновлено православну ієрархію, ліквідовану після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, Сагайдачний зробив безпрецедентний для свого часу крок — поставив зброю на охорону освіти рідної країни і її культури .
Объяснение: