Усуни (кит. 烏孫) — кочевое племя индоевропейского (индоиранского)[2][3][4][5][6][7] либо тюркского[8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19] происхождения, обитавшее в древности на севере современного Синьцзяна, а затем в гуннскую эпоху переселившееся на территорию Семиречья. Историю усуней можно проследить начиная с II в. до н. э.[20]
Согласно свидетельству Яня Шыгу, усуни отличались от других обитателей Западного края: были среднего роста, имели голубые глаза и рыжие волосы. Глава общества усуней носил титул гуньмо (великий гуньми), а его родичи именовались далу[9]. Столица усуней Чугу-чэн[21] (Кызыл Ангар[уточнить], город Красной долины[10][11][12]) предположительно находилась на берегу Иссык-Куля (современное село Кызыл-Суу — центр Джети-Огузского района Киргизии). Государство усуней делилось на три части: восточную, западную, центральную[22]. Усуни вели войны с кангюями и гуннами за пастбища[10], имели широкие дипломатические и родственные связи с Китаем[11][12][22]. Общество усуней достигло уровня государственности. Источники упоминают город Усунь. Осёдлые усуни жили в постоянных жилищах, построенных из сырцового кирпича и камня, а кочевые в юртах[22].
У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.
До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.
Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.
Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.
Объяснение:
Правопис «Русалки Дністрової» - перша Фонетична система правопису для української мови на основі адаптованої кирилиці. Альманах «Русалка Днѣстровая» був виданий в 1837 році в місті Пешт Маркіян Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацький ( «Руська трійця»). Використання фонетичного принципу орфографії мотивувалося в передмові М.Шашкевича бажанням надати «теперѣшному мовних справжнє обличчя; по-для-того трималися ся правила: "пиши як чуєш, а читай як бачиш" ».
зміст
Орфографічні особливості Править
НЕ вживається ь в кінці слова і як розділові знак (при необхідності замінюється апострофом)
звук [ɪ] (з Етимологічно і, и) передається літерою і;
[О] після м'яких приголосних передається як ьо [jо] - як йому;
збережено етимологічне вживання літери ять, читане, відповідно до галицької церковнославянское традицією, як [і] (після голосних - [jі])
звук [і] з Етимологічний в и е передається літерою і;
введена буква є (церковнославянское якірне е) для йотованого е;
Введено літери ў для фонеми в в слабкій позиції, Я для звуку [ʤ].
Правопис «Русалки Дністрової» не прищепилося в Галичині, але послужило основою для пізніх систем українського фонетичного письма і, в кінцевому рахунку, сучасної української орфографії.
Приклад тексту Править
Народ Русский Оден з головних поколѣнь Славяньскіх, в середінѣ між ними, роскладаеся по хлѣбородніх окресностьох із зовні гір Бескидських за Дон. Він найширший задержеў в своѣх поведѣнках, пѣсньох, обрядах, казках, пріслівйох все, що обсягу передвѣцькі дѣди спадщиною залишили; а коли другіѣ племена Славлян тяглими загонами сильних чужоплеменніків сумний бували, і чясто пітомна влада рѣками крові теряніх чяд пересякала, коли на послѣдок схилили в'язі під кайдани залѣзні і залишилися самостоянства, Русь заступлена була Бескидами, що ся на низу ланці пов'язали, і оповитий густим і великими рѣками, що як сестріцѣ почѣпляли-ся за руки ...
Объяснение: