Селянська реформа 1861 р. займає центральне місце в українському історичному процесі XIX ст. Кріпосницька система спричинила економічну відсталість Російської імперії, що наочно продемонструвала Кримська війна 1853–1856 рр. Поразка Росії в цій війні стала поштовхом до проведення цих реформ. Скасування кріпосного права насамперед дало поштовх розвитку капіталістичних відносин. Щодо співвідношення різних причин здійснення аграрної реформи серед науковців не існує єдності поглядів. На думку багатьох вчених, головними причинами реформи 1861 р. стали економічні фактори, які демонстрували всі недоліки кріпосницького ладу. Продуктивність селянської праці до 1860 р. була дуже низькою і, попри її дешевизну, вона була економічно нерентабельною. Станом на 1848 р. 2/3 поміщицьких маєтків мали значну заборгованість і не забезпечували своїх селян насінням і продуктами харчування. Врожайність щорічно зменшувалася. Усе це свідчило про занепад кріпосницької системи ведення сільського господарства.
Это прежде всего торговля, так как через новгород проходил не только путь "из варяг в греки" ,но и Ганзейский. Также стоит сказать, что главным экспортным товаром для всей Руси в целом были пушнина, мед и воск, чего в Новгороде было более чем предостаточно. Благодаря своему географическому положению в этом регионе были развиты и рыболовство (тоже самое Ильмень-озеро) и охота (болотистые густые леса).Нельзя также не отметить и успешное развитие ремесла, вечевая республика славилась своими гончарами и кузнецами.
«Господин Великий Новгород», как называли его современники, занимал особое место среди других русских княжеств. Новгородские земли простирались на огромные расстояния — от Балтики до Уральских гор, от Белого моря и берегов Ледовитого океана до междуречья Волги и Оки. Получив известность уже в IX в. как центр славянских земель в северо-западном углу Руси, Новгород с тех пор быстро набирает силу и к концу IX в. становится соперником Киева . Киевские князья смотрели на Новгород как свой северный форпост. Он не стал, как, скажем, Чернигов, Полоцк, Переяславль, позднее Ростов или Владимир-Волынский, «отчиной» какой-нибудь княжеской ветви — Мономаховичей, Ольговичей или Ростиславичей. Присланные сюда князья были временными людьми, и их власть не укоренилась здесь, как в других центрах различных княжеств. Причина особого положения Новгорода кроется во всем строе жизни древнего
