Павло Скорпадський - останній гетьман України.
Прийшов до влади внаслідок перевороту, як маріонетка в руках Австрійської та Німецької влади. І тут виникає питання - а чи був він за Україну? Розглянемо усі аргументи "За" і "проти".
Став на престол він у наслідок невдовлення австрійсько-німецької влади. Вони були невдоволені діями Центральної Ради та аби вони не докучали, поставили більш лояльного Скоропадського.
Прийшовши до влади Павло Петрович проголосив Грамоту до всього українського народу і Закон про тимчасовий устрій. У цих документах він проголосив нову назву країни, новий уряд та ін.
У внутрішній політиці П.Скоропадський задовільняв інтереси великих поміщиків, промисловців, банкірів тощо. В свою чергу обмежував права робітників та селян, які були більшістю населення. Країна фактично повернулася до порядків царських часів. Звісно у деякому сенсі це можна відзначити як мінус.
У зовнішній політиіці Гетьман був повною марионеткою та не міг нічого робити самостійно.
Єдиною сферою, де Скоропадський міг приймати самостійні рішення - культура. Він взяв курс на українізацію та відродження української культури. Відкрив 150 українськиї гімназій, відкрив 2 університети - у Києві та Кам'янець-Подільському. Головним досягненням Павла Скоропадського стало - відкриття Української Академії наук на чолі з В.Вернадським. Це стало великим поштовхом для розвитку України, адже ми мали власну Академію Наук! Це дуже великі та значущі заслуги останнього Гетьмана України.
Але діяльність на цьому не закінчилася. Після програшу у ПСВ країн центрального блоку, він мав змогу вже самостійно приймати рішення. Але вирішив відмовитися від незалежності та об'єднатися з Великою Росією за для боротьби з більшовизмом. Після цих дій народ фактично повстав проти нього. Згодом він втратив владу під тиском Директорії.
Можна зробити висновок - що Скоропадський робив щось і добре, щось і погане. Але однозначно можна сказати, що він любив Україну.
Объяснение:
Еще гремели взрывы Крымской войны, русские доблестные солдаты сражались с турками, слышался свист пуль, когда Александр II вступил на российский престол. Императору предстояло решить множество проблем и задач во внешней политике государства. Во-первых, нужно было прекратить Крымскую войну, так как она уже была в тягость для Российской империи. Во-вторых, нужно было утвердиться на европейской арене. Что касается южных границ, их Александр II тоже стремился расширить. Со всеми этими задачами российский император успешно справился. Кроме того, с дальневосточными странами были заключены взаимовыгодные договора, а также Америке была продана Аляска.