«долгий парламент» выдвинул основные требования:
слом феодальной бюрократической машины,недопущение создания постоянной армии, подвластной королю,отмена финансовых мер короны, вызвавших всеобщее расстройство,контроль буржуазного парламента над церковью как орудием пропаганды.кризис был ускорен восстанием в ирландии в 1641 году.
алекса́ндр македо́нский (александр iii великий, др.-греч. ἀλέξανδρος[сн 1] γ' ὁ μέγας,лат. alexander iii magnus, родился предположительно 20 (21) июля 356 — 10 июня 323 гг. до н. э.) — македонский царь с 336 до н. э. из династии аргеадов, полководец, создатель мировой державы, распавшейся после его смерти. в мусульманской может отождествляться с легендарным царем зуль-карнайном[сн 2]. в западной наиболее известен какалекса́ндр вели́кий. ещё в античности за александром закрепилась слава одного из величайших полководцев в ⇨].
взойдя на престол в возрасте 20 лет после гибели отца, македонского царя филиппа ii, александр обезопасил северные рубежи македонии и завершил подчинение греции разгромом мятежного города фивы. весной 334 года до н. э. александр начал легендарный поход на восток и за семь лет полностью завоевал персидскую империю. затем он начал покорение индии, но по настоянию солдат, утомлённых долгим походом, отступил.
основанные александром города, которые и в наше время являются крупнейшими в нескольких странах, и колонизация греками новых территорий в азии содействовали распространению греческой культуры на востоке. почти достигнув возраста 33 лет, александр скончался в вавилоне от тяжёлой болезни. немедленно его империя была разделена его полководцами (диадохами) между собой, и на несколько десятилетий воцарилась череда войн диадохов.
Могутнім об'єднуючим чинником в таких умовах були релігія і церква. Визначальна роль християнської релігії і церкви у всіх галузях суспільного і культурного життя складала принципову особливість європейської середньовічної культури. Церква підпорядкувала собі політику, мораль, науку, освітуі мистецтво. Весь світогляд людини середньовіччя був теологічним (від грецького «теос» — Бог). Чим же можна пояснити таке виняткове положення релігії в середньовічному суспільстві?
Одну з відповідей на питання дає сам зміст християнського віровчення. Воно виникло з боротьби і взаємного впливу безлічі філософських і релігійнихтечій. Якщо говорити про первинне християнство, то однією з головних ідей, що забезпечили широке поширення нової релігії, була ідея рівності людей — рівність як гріховність істоти перед всемогутнім і всемилостивим Богом — але також рівність. Християнство, виникнувши в колоніях Древнього Риму, в середовищі рабів і вільновідпущених, з самого початку не було релігією якого-небудь одногонароду, воно мало наднаціональний характер. Як релігійне вчення, християнство засновується на трьох головних ідеях:
- ідеї гріховності усього людського роду, зараженого первородним гріхом Адама і Єви;
- ідеї порятунку, який необхідно заслужити кожній людині;
- ідеї спокутування всіх людей перед Богом, на шлях якого стало людство завдяки стражданням і добровільній жертві Ісуса Христа, який з'єднав в собі як божу, так і людську природу.
У первинному християнстві дуже сильна була віра в швидке друге пришестя Ісуса Христа, Страшний суд і кінець грішного світу. Однак час ішов, нічого подібного не відбувалося, і на місце цієї ідеї приходить ідея замогильного воздання за добрі або погані вчинки, тобто пекла і раю.