Эпоха Ивана Грозного и царствования, непосредственно следовавшие за ней, интересовали Алексея Толстого с молодых лет; к этому периоду истории он обращался в «Василий Шибанов» (1840) и в романе «Князь Серебряный», задуманном ещё в 40-х годах[2]. Роман был закончен в 1862 году, к этому времени относится и замысел трагедии «Смерть Иоанна Грозного», — о драматической трилогии, посвящённой событиям конца XVI — начала XVII века, Толстой в то время ещё не помышлял[3]. Лишь в 1865 году, когда уже были закончены и «Смерть Иоанна Грозного», и первый акт «Царя Фёдора», Толстой сообщил Каролине Павловой (переведшей на немецкий язык его первую трагедию): «Знаете новость? Вы ведь думаете, что перевели трагедию в 5 действиях под названием „Смерть Иоанна“? Ничуть не бывало! Вы перевели только пролог к большой драматической поэме, которая будет называться „Борис Годунов“»[3].
Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі середньонаддніпрянсткого говоту південно-східного наріччя на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини , ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч.
Нова українська література — період в історії української літератури, що охоплює XIX століттям і характеризується становленням нової, ближчої і зрозумілішої для народу літератури
Реалі́зм— стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму