Причини:
1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.
Причины снижения численности коренного казахского населения:
Причина №1 - Голод.
В следствие ошибки советских властей, а также в следствие недостатка продовольствия в военное и послевоенное время в Казахстане был страшный голод. В следствие которого погибло множество людей.
Касалось это всех людей проживающих в Казахстане, но негативно в первую очередь сказалось именно на коренном этносе.
Причина №2 - политика русификации и частичная ассимиляция.
СССР не стремился ассимилировать народы полностью, однако действия проводимые, склоняющие к ассимиляции тоже проводились.
В результате часть представителей казахского народа попросту стали считать себя русскими.
Причина №3
Во время освоения целины в Казахстан прибывали самые разные народы с самых разных уголков советского союза. Население в общем-то росло, однако население росло за счёт миграционных потоков.
Кого-то ссылали в Казахстан принудительно, кто-то приезжал добровольно, но в целом, в Казахстан заселились много людей, которые в последствии отразились на статистике.
Причина №4
Иммиграция казахов их Казахстана.
Что ж, была и миграция самих казахов с казахских земель. Кто-то предпочёл мигрировать в Иран, кто-то в Китай/Монголию, кто-то ехал в Афганистан. Некоторые казахи уходили от советской власти.
Вывод:
Голод, русификация и ассимиляция, иммиграция казахов из Казахстана и миграция прочих в Казахстан, всё это сократило долю коренного населения в разы.
Объяснение:
Одним із імперських міфів Росії є розповідь про те, що Перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, виходячи з «невідомо яких міркувань», на початку 1954 року вирішив приєднати «споконвічно російський» Крим до складу України. Без нібито «жодних законних підстав»
Саме ця вигадка використовувалася навесні 2014 року як обґрунтування російської окупації Криму.