Обычно диктатору повиновались все должностные лица, включая консулов.
Первоначально на должность диктатора могли назначаться только патриции, но с 356 до н. э. — также плебеи.
Иногда диктатор избирался для исполнения какого-нибудь одного поручения, например, «диктатор для забития гвоздя» (религиозный ритуал во время праздника).
В период поздней республики, при Сулле и Цезаре, назначенных диктаторами без ограничения срока (dictator perpetuus), должность диктатора приобрела монархический характер.
Должность диктатора была отменена в 44 до н. э. Марком Антонием.
Руська правда — найвизначніший збірник стародавнього руського права, важливе джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин Русі і суміжних слов'янських народів. Оригіналу Руської правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з ХІІІ—XVIII ст.