Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.
С начала 14 в. наметился новый подъем КУЛЬТУРЫ в русских землях, который продолжался в течение 14-15 в.
Во всех крупных городах, таких, как Москва, Новгород, Тверь, Ростов, Псков, Нижний Новгород и других, расширялись и восстанавливались монастырские школы и училища, в монастырях продолжалась переписка старых и создание новых книг, которых становилось все больше.
Сохранившиеся до нашего времени Новгородские берестяные грамоты свидетельствуют о наличии высокого уровня грамотности среди городского населения. В устном НАРОДНОМ творчестве произошло заметное распространение былин, которые относились к более раннему историческому периоду.
Наряду с ними появились и новые легенды (например, "Сказание о граде Китеже"). В XIV в. дорогой пергамент стал заменяться бумагой, в обиход входит более беглое и свободное письмо - полуустав.
Одним из самых распространенных литературных жанров были исторические повести: "О битве на Калке", "О разорении Рязани Батыем", "О мамаевом побоище", "Задонщина". Выдающимся памятником русской культуры XV в. явилось "Хождение за три моря" тверского купца Афанасия Никитина (наблюдения об Индии и др. странах, лежащих между Индией и Русью) . Ценные географические описания других территорий представлены в "хождениях" новгородца Стефана и смолянина Игнатия в Царьград.
Церковная "житийная" ЛИТЕРАТУРА также получила широкое распространение. Возобновляется активное каменное строительство. При Дмитрии Донском в Москве строится белокаменный Кремль, в XV в. - кирпичный Кремль при итальянских мастеров. В 15 в. строятся Успенский собор (архитектор - Аристотель Феораванти) , Архангельский собор (усыпальница московских князей) , Благовещенский собор, Грановитная палата.
Создаются новые ЛЕТОПИСНЫЕ своды. Первый общерусский летописный свод - "Троицкая летопись", созданная в Москве в 1408 г. (погибла в Московском пожаре 1812 г.) .
К 1480 г. относится создание Московского летописного свода. В 1442г. появился первый русский Хронограф, составленный Пахомием Лагофетом, в котором своеобразно рассматривалась всемирная история, включавшая историю Руси.
Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.
Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.
У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.
За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.