1. Когда возникает Карлукское государство? 2. Что вы можете рассказать о взаимосвязях карлуков и Китая? 3. Какими были взаимосвязи карлуков и уйгуров? 4. Когда и что приводит к распаду государства карлуков?.
Одним із древніх попередників Олімпійських ігор було, безсумнівно, свято врожаю жителів Пелопоннеського півострова. Побічно про це можна догадатися, наприклад, по термінах їхнього проведення, обов'язковій присутності на них жриць богині родючості Деметри, нагородженні переможців вінком з оливи. Від похоронних змагань в Олімпійських іграх залишилися ті чи інші ритуали жертвоприносин. Характерною рисою релігійних вірувань древніх греків було шанування небіжчиків атлетичними і військовими змаганнями. У "Іліаді", наприклад, розповідається про похоронні ігри, що Ахілл улаштував на честь свого друга Патрокла. Ритуальний характер свят, включаючи змагання, був зв'язаний у древніх греків з віруваннями про те, що варто постійно дякувати олімпійських богів і інших божеств за перемогу в бої, за гарний врожай, за порятунок під час аварії корабля, за гарне одруження, щоб ушанувати пам'ять покійного. У той же час у греків не було строгої релігійної церемонії.
Відповідно до міфів у долині поблизу Олімпії змагалися прості смертні, герої-напівбоги і навіть самі боги ще 3-4 тисячі років тому. Археологічні розкопки підтвердили, що ігри дійсно існували й у той далекий час. Більш того, у них дозволялося брати участь жінкам. Знайдені малюнки свідчать про те, що ще в 20 столітті до нової ери практикувалися кулачні бої, бої з биками, танці.
Існує декілька послідовних за часом міфів про заснування Олімпійських ігор. Найбільш древній з них називає серед основоположників ігор Зевса. Звідси і назва населеного пункту Олімпія. І згодом ця легенда підкріплювалася тим, що завжди свято в Олімпії проводилося на честь Зевса Олімпійського. Він уперше провів їх, святкуючи перемогу над своїм батьком Кроном. Ця перемога дала Зевсу абсолютну владу на землі і на небі. Тоді в змаганнях взяли участь усе найбільш відомі грецькі божества. Павсаній пише що першими переможцями Олімпійських ігор називають Зевса й Аполлона.
З якихось причин Олімпійські ігри, засновані Зевсом проводилися нерегулярно, а згодом і зовсім припинялися. Ще один міф пов'язує проведення Олімпійських ігор з ідейським Гераклом.
Третя за давністю широко розповсюджена легенда, зв'язує поновлення Олімпійських ігор з ім'ям напівміфічного атлета Пелопса. Павсаній пише: "Із усіх героїв, що знаходяться в Олімпії, елейці вшановують Пелопса настільки більше інших богів, наскільки Зевс для них вище інших богів". Ігри в Олімпії на честь Пелопса, очевидно, проводилися не дуже регулярно. Є відомості про те, що до перших відомих дат було раніше проведено 29 Олімпіад.
Ще одна легенда зв'язує поновлення ігор з одним з подвигів Геракла. Після здійснення одного із своїх подвигів Геракл зібрав весь видобуток, приніс жертви олімпійським богам і заснував Олімпійські ігри, присвятивши їх Зевсу. Учасники, крім іншого, змагалися у стадіодромі (багато авторів називають це змагання ще дромос) - біг на стадій - відстань у 600 стіп, відміряне самим Гераклом. Ігри почали проводитися один раз у 4 роки. Місце було обрано на священній рівнині Альтіс. Геракл обсадив цю площадку оливами на честь богині Афіни Паллади. Ці дерева вважалися священними. Зрізані з них гілки використовувалися для вінків переможцям.
+ Але і ці ігри ще не стали регулярними. Більш пізня легенда ґрунтується на відомих і міфічних особистостях і оповідає про поновлення Олімпійських ігор одночасно з установленням священного перемир'я між усіма містами-учасниками на час проведення самого шанованого в Древній Греції свята. Правитель Еліди, якого звали Іфіт, звернувся до оракула з питанням: "Коли припиняться війни?". У відповідь оракул нібито сказав: "Віднови Олімпійські ігри". Іфіт уклав договір про поновлення Олімпійських ігор із самою могутньою державою - Спартою і з маленькою державою - Пісою. На її території знаходилася Олімпія. Текст договору, укладеного Іфітом Елідським з Лікургом Спартанським (головним законодавцем Спарти) і Клеосфеном, володарем Піси, став одним з видатних історичних документів усіх часів. Припускають, що договір був укладений у 884 році до н.е. На мідному диску атлета Асклепідеса був висічений текст договору. У ньому встановлювалося: "Олімпія є священним місцем, і той, хто посміє ступити на це місце зі зброєю в руках, буде затаврований як богохульник. Таким же безбожником з'явиться і той, хто, будь це в його владі, не помститься за злодіяння". Тобто з'являлося на час ігор священне перемир'я - екехейрія. Воно могло тривати до 3 місяців. Екехейрія дотримувалася за деякими виключеннями сотні років. Договір установлював правила проведення ігор раз у чотири роки.
Пройшло ще кілька десятків років. Щоб упорядкувати проведення ігор і зберегти прізвища переможців, греки вирішили з 776 року до н.е. записувати їхні прізвища на кам'яних плитах в Олімпії. Крім того з цього року почали вести облік проведених ігор. От чому саме ця дата взята істориками як рік заснування Олімпійських ігор.
1. Значительная часть крестьян едва-едва сводила концы с концами. Для развития своего хозяйства им не хватало ни сил, ни средств.
Крестьянская нищета приобретала хронический характер. Без постоянных займов, «подкормких" со стороны значительная часть, если не большинство, крестьян не могла продержаться до следующего урожая.
Предоставить хлеб в долг мог лишь тот, у кого имелись определённые излишки, и прежде всего недавний барин — помещик.
Кроме продовольствия, крестьянам постоянно приходилось просить помещиков и о предоставлении им в пользование отрезков — земель, отошедших от них в ходе реформы, но совершенно необходимых им для ведения хозяйства.
Помещик, как правило, шёл навстречу крестьянам, ставя при этом свои жёсткие условия: за хлеб, взятый в долг, за землю, взятую в пользование, нужно было отработать тогда и там, где он укажет.
2. Община являлась достаточно сложным и противоречивым социально-экономическим феноменом. Выявление сущности и характера этих противоречий является крайне важным для общей оценки всей социальной истории России, особенностей национальной ментальности русского населения. Являясь одной из базовых идеологических характеристик самодержавной России, заключенной в триаде: самодержавие - православие - народность, община являлась хранительницей традиций, одной из основ консервативных устоев. В то же время, являясь школой коллективного хозяйствования и самоуправления, она могла стать основой для формирования оптимальных общественных отношений, построенных на основе принципа равенства и социальной справедливости, других норм крестьянской этики.
4.Сельское хозяйство в пореформенной России являлось доминирующей частью экономики, а аграрный вопрос являлся главнейшим в социально-экономической и политической жизни страны. Крестьянская реформа 1861 года сохранила сельскую общину.
5. В последней трети XIX в. в России появилось большое количество дешевой рабочей силы. Увеличению наемной рабочей силы также способствовал стремительный рост населения страны — население России с середины XIX в. по 1880-е гг. выросло почти в 1,5 раза — с 65 до 100 млн человек.
6. Да, в действительности в тот момент в Российской империи в обществе сложилась очень взрывоопасная, кризисная ситуация, потому как Великие реформы не разрешили ряда вопросов, которые требовали того. На рубеже этих десятилетий в российское общество активно проникают социалистические идеи, очень активно действуют народники, которые являются радикальным проявлением социалистических идей в России. Собственно это привело и к тому, что император был убит в ходе террористического акта. Поэтому все эти явления дают основания характеризовать этот период, как кризисный.
7. Серьезный общественно-политический кризис, который пережила Россия в начале 1880-х гг. и трагическая смерть Александра II – заставили нового Императора Александра III (1881-1894 гг.) пересмотреть содержание внутренней политики. В итоге, прежние колебания и проекты переустройства страны с целью приблизить ее политическую систему к западной модели были отвергнуты. 29 апреля 1881 г. царь издал Манифест, где возвестил о своем намерении охранять незыблемость самодержавия.
В период царствования Александра III сохранение самобытной русской государственности: неограниченная монархия, православие, русская нация – рассматривалось как альтернатива развитию России в сторону европейской «универсальности» и парламентаризма. Утверждение, что у страны есть свой исторический путь, а западная модель не является для нее обязательной - стало основой идейно-политической доктрины правительства Александра III.
8. Внутренняя политика Александра III часто обозначается словом контрреформы. Связано это с тем, что в его царствование были пересмотрены некоторые положения Судебной, Городской и Земской реформ в сторону усиления государственной власти, а также позиций дворянского сословия. В 1882 году была ужесточена цензура и контроль за периодическими изданиями, некоторые из них были закрыты. В 1887 году было запрещено принимать в гимназии детей из семей низших слоев общества. В народе этот закон получил название «циркуляр о кухаркиных детях». В 1889 году в деревнях была введена должность земского начальника, назначавшегося из потомственных дворян. Он получал право надзора и контроля над органами крестьянского самоуправления. В 1889—1892 годах были ограничены права органов городского и земского самоуправления.
9. Социально-экономическое развитие России в 1880 – 1890-е гг.:
сельское хозяйство в России после Крестьянской реформы: Особенности сельского хозяйства представляют собой экстенсивность (отсутствие развития, использования технологий), с помещичьих хозяйство торговля перешла на рынок, крестьяне трудились по отработочной системе на земле помещика, крестьянство расслаивалось на бедных и середников, но появлялся и зажиточный слой.
промышленное развитие: Россия все еще является аграрной страной, и сильно отстает в рамках промышленности от всего мира. В 1890е появится отрасль тяжелой промышленности, что вызовет рост немецких, британских, французских и бельгийских инвестиций. Заводы по тяжелой промышленности строились в центральной части страны, что негативно сказывалось на доходах населения. Плюс, все заводы принадлежали государству.
деятельность С.Ю. Витте: был министром в разных отраслях от путей сообщения до министра финансов. Он видел благо в индустриализации. Его реформы включают: введение государственной монополии на вино, введение золотого стандарта, увеличение налогов, ввел таможенный тариф, и вводит концессионную систему (предприниматели разбирают госзаказы).
строительство железных дорог: первая железная дорога появилась как раз в 1880 году, Сызранский мост через Волгу. В 1880 году начался «железнодорожная» лихорадка, и до 1890 года в России было построено более 600 тысяч километров.
рабочий вопрос в России: с 1880 года в России нарастает стачечное движение, все больше рабочий вопрос поднимается оппозиционными идеологическими силами. В 1880е годы появляется фабричное законодательство, и это убавило силу движения, поскольку детский труд был запрещен в 1882 году, рабочий день был 8 часов для детей до 15 лет в 1882 году, дети и женщины не должны были работать ночью с 1885 года, и с 1886 года размер штрафов ограничивался, а также те, кто участвовал в стачках, должны были получить наказание.
10. Крестьянского вопроса в начале 20 века состоялась в том, что крестьян Российской империи освободили от рабства помещиков, то есть крестьяне перестали быть крепостными помещиков, но при этом крестьяне могли заниматься собственным благополучием.
Відповідь:
Одним із древніх попередників Олімпійських ігор було, безсумнівно, свято врожаю жителів Пелопоннеського півострова. Побічно про це можна догадатися, наприклад, по термінах їхнього проведення, обов'язковій присутності на них жриць богині родючості Деметри, нагородженні переможців вінком з оливи. Від похоронних змагань в Олімпійських іграх залишилися ті чи інші ритуали жертвоприносин. Характерною рисою релігійних вірувань древніх греків було шанування небіжчиків атлетичними і військовими змаганнями. У "Іліаді", наприклад, розповідається про похоронні ігри, що Ахілл улаштував на честь свого друга Патрокла. Ритуальний характер свят, включаючи змагання, був зв'язаний у древніх греків з віруваннями про те, що варто постійно дякувати олімпійських богів і інших божеств за перемогу в бої, за гарний врожай, за порятунок під час аварії корабля, за гарне одруження, щоб ушанувати пам'ять покійного. У той же час у греків не було строгої релігійної церемонії.
Відповідно до міфів у долині поблизу Олімпії змагалися прості смертні, герої-напівбоги і навіть самі боги ще 3-4 тисячі років тому. Археологічні розкопки підтвердили, що ігри дійсно існували й у той далекий час. Більш того, у них дозволялося брати участь жінкам. Знайдені малюнки свідчать про те, що ще в 20 столітті до нової ери практикувалися кулачні бої, бої з биками, танці.
Існує декілька послідовних за часом міфів про заснування Олімпійських ігор. Найбільш древній з них називає серед основоположників ігор Зевса. Звідси і назва населеного пункту Олімпія. І згодом ця легенда підкріплювалася тим, що завжди свято в Олімпії проводилося на честь Зевса Олімпійського. Він уперше провів їх, святкуючи перемогу над своїм батьком Кроном. Ця перемога дала Зевсу абсолютну владу на землі і на небі. Тоді в змаганнях взяли участь усе найбільш відомі грецькі божества. Павсаній пише що першими переможцями Олімпійських ігор називають Зевса й Аполлона.
З якихось причин Олімпійські ігри, засновані Зевсом проводилися нерегулярно, а згодом і зовсім припинялися. Ще один міф пов'язує проведення Олімпійських ігор з ідейським Гераклом.
Третя за давністю широко розповсюджена легенда, зв'язує поновлення Олімпійських ігор з ім'ям напівміфічного атлета Пелопса. Павсаній пише: "Із усіх героїв, що знаходяться в Олімпії, елейці вшановують Пелопса настільки більше інших богів, наскільки Зевс для них вище інших богів". Ігри в Олімпії на честь Пелопса, очевидно, проводилися не дуже регулярно. Є відомості про те, що до перших відомих дат було раніше проведено 29 Олімпіад.
Ще одна легенда зв'язує поновлення ігор з одним з подвигів Геракла. Після здійснення одного із своїх подвигів Геракл зібрав весь видобуток, приніс жертви олімпійським богам і заснував Олімпійські ігри, присвятивши їх Зевсу. Учасники, крім іншого, змагалися у стадіодромі (багато авторів називають це змагання ще дромос) - біг на стадій - відстань у 600 стіп, відміряне самим Гераклом. Ігри почали проводитися один раз у 4 роки. Місце було обрано на священній рівнині Альтіс. Геракл обсадив цю площадку оливами на честь богині Афіни Паллади. Ці дерева вважалися священними. Зрізані з них гілки використовувалися для вінків переможцям.
+ Але і ці ігри ще не стали регулярними. Більш пізня легенда ґрунтується на відомих і міфічних особистостях і оповідає про поновлення Олімпійських ігор одночасно з установленням священного перемир'я між усіма містами-учасниками на час проведення самого шанованого в Древній Греції свята. Правитель Еліди, якого звали Іфіт, звернувся до оракула з питанням: "Коли припиняться війни?". У відповідь оракул нібито сказав: "Віднови Олімпійські ігри". Іфіт уклав договір про поновлення Олімпійських ігор із самою могутньою державою - Спартою і з маленькою державою - Пісою. На її території знаходилася Олімпія. Текст договору, укладеного Іфітом Елідським з Лікургом Спартанським (головним законодавцем Спарти) і Клеосфеном, володарем Піси, став одним з видатних історичних документів усіх часів. Припускають, що договір був укладений у 884 році до н.е. На мідному диску атлета Асклепідеса був висічений текст договору. У ньому встановлювалося: "Олімпія є священним місцем, і той, хто посміє ступити на це місце зі зброєю в руках, буде затаврований як богохульник. Таким же безбожником з'явиться і той, хто, будь це в його владі, не помститься за злодіяння". Тобто з'являлося на час ігор священне перемир'я - екехейрія. Воно могло тривати до 3 місяців. Екехейрія дотримувалася за деякими виключеннями сотні років. Договір установлював правила проведення ігор раз у чотири роки.
Пройшло ще кілька десятків років. Щоб упорядкувати проведення ігор і зберегти прізвища переможців, греки вирішили з 776 року до н.е. записувати їхні прізвища на кам'яних плитах в Олімпії. Крім того з цього року почали вести облік проведених ігор. От чому саме ця дата взята істориками як рік заснування Олімпійських ігор.
Пояснення: