Перші фрагментарні свідчення про пращурів слов'ян наводять грецькі античні автори. Так, серед давніх греків дуже поширеним був т. зв. "сонячний камінь" (бурштин), який добували в далекій "північній країні на річці Ерідан". Саме давньогрецькі автори першими розповіли про племена "енетів" (венетів), від яких він надходив. Проте вони не повідомляли, де саме жило назване плем'я. Лише в першій чверті IV ст. до н. е. мореплавець і вчений Пітей з міста Массалія (сучасний Марсель) обігнув на кораблі Західну Європу і врешті-решт досяг "країни бурштину".
В його повідомленнях, які дійшли до нас у вигляді уривків із творів Діодора, Плінія Старшого та Страбона містилася інформація, що Ерідан поділяє територію країни на Кельтику і Скіфію. В останній живуть "гвінони" (венони, венети) або "гуттони". На відстані одного дня плавання на кораблі від указаного місця лежить острів Абалус (Абалцій, Балтій, Басілей), де місцеві жителі збирають бурштин, що його навесні викидають морські хвилі. Саме свідчення Пітея про "північне" походження бурштину дали підставу Плінію Старшому (І ст. н. е.) спростувати поширену думку про його видобуток на островах Адріатичного моря.
Окремі еклектичні згадки про давніх слов'ян можна знайти і в інших давньогрецьких авторів. Так, історик та географ Геродот (Уст. до н. е.) також розповідає, що бурштин привозять з району річки Ерідан, від племен, які здавна відомі видобутком і торгівлею "сонячним каменем
Однак вивчення їхньої історії значно ускладнюється відсутністю повноцінних писемних джерел про слов'ян майже до VI ст. н. е. Кращого залишає бажати і стан наявних відомостей.
Перші фрагментарні свідчення про пращурів слов'ян наводять грецькі античні автори. Так, серед давніх греків дуже поширеним був т. зв. "сонячний камінь" (бурштин), який добували в далекій "північній країні на річці Ерідан". Саме давньогрецькі автори першими розповіли про племена "енетів" (венетів), від яких він надходив. Проте вони не повідомляли, де саме жило назване плем'я. Лише в першій чверті IV ст. до н. е. мореплавець і вчений Пітей з міста Массалія (сучасний Марсель) обігнув на кораблі Західну Європу і врешті-решт досяг "країни бурштину
1)я думаю что не понравилось бы,потому что там главное было-сражения и войны,это было похоже больше на армию,чем на город.2)в воспитание мальчиков было много минусов: как только рождался мальчик его относили к жрецам, и если те находили его слабым,щедушным то его выкидывали с обрыва в пропость,как только мальчики достигали 6 лет их отпровляли в отряды.там главным был один из мальчишек который отличался умом,зрабростью в драках и особой сообразительностью.остальные выполняли его приказы и молча терпели наказания.плохо и то что в этих "отрядах" их заставляли добывать себе еду самим.им приходилось воровать еду отовсюду! спали они на кроватях которые сами себе смастерили.хорошо было то что их обучали дракам,учили уметь защищаться от врагов и их учили говорить лаконично (кратко и чотко=-) 3)спартанка имела ввиду что либо ты будешь биться с врагами вместе с этим щитом.защищать им свой город.либо ты умрёшь.будешь лежать на земле,на этом щите.вроде всё =-) извиняюсь если есть ошибки)надеюсь я тебе
Объяснение: