Українські землі на початку XIV ст. стали об’єктом експансії з боку Литовського князівства.
Литовські князі започаткували звільнення українських земель від монголо-татарського іга. Зміцненню позицій литовських можновладців на українській території сприяли династичні зв’язки з галицько- волинськими князями, що давало їм змогу бути законними претендентами на місцеві княжі престоли. Тому літописи й відзначають, що володарі Литви «не стільки силою, скільки мудрістю воювали». Українці досить спокійно поставилися до литовської експансії, оскільки влада литовців не була репресивною, самі литовські князі спочатку були православної віри, руська мова стала загальнодержавною. Крім того, люди бачили в Литві можливого захисника проти жорстоких набігів татар. Були прийняті й руські норми права, назви посад тощо. Тому держава часто називалася Литовсько-Руським князівством. Великому князю належала законодавча, виконавча, судова та військова влади.
Остракизм - голосования в Афинах по вопросу изгнания гражданина из городв. Сёгун - титул фактических правителей Японии в 1192-1867г. Майордом - высшее должностное лицо вово Франкском государстве при Мязыческим. Капище - место для поклонения языческим божествам у восточных славян. Камиций - народное собрание, главный законодательный орган Римской Республики. Хиджра - переселение мусульманской общины под руководством пророка Мухаммеда из мекки в Медину. Табориты - радикальные Яна Гуса. Триумвиры - члены союза трёх влиятельных политических деятелей и полководцев с целью захвата государственной власти в период гражданских войн в Древнем Риме
1) Оба восстания во время Столетней войны между Англией и Францией
2) Причины восстаний: бедствия, принесенные войной, рост налогов, новые феодальные платежи, эпидемия чумы, грабежи.
3) Стихийный характер восстаний
4) Оба восстания потерпели поражение (были подавлены)
5) Причины поражения восстаний: доверчивость крестьян, недостаточный боевой опыт, плохое вооружение, вера в "доброго короля"
6) Против восставших выступили феодалы, рыцари и богатые горожане.
Восстания напугали феодалов и королевскую власть и привели к некоторому смягчения феодального гнета.
РАЗЛИЧИЯ:
Восстание во Франции. Жакерия.
Восстание в Англии. (У. Тайлера)
1) Время - 1358 г.
2) Предводитель - Гильом Каль
3) Одна из причин восстания -сбор денег на выкуп короля из плена
4) Участвовало 100 тысяч крестьян
Восстание охватило область с десятками городов
5) Во многие города богачи не пустили восставших крестьян
Подавить восстание французским феодалам английские войска
6) Восставшие не выдвигали никаких конкретных требований.
7) Феодалы не посмели увеличивать повинности
1) 1381 г.
2) Предводитель - Уот Тайлер
3) Одна из причин восстания: -требование денежного оброка
4) Большую роль сыграли проповеди народных проповедников, которые осуждали продажность королевских судей, жадность духовенства, жестокость феодалов (Джон Болл) и призывали к восстанию
5) Восстание охватило большую часть страны
6) Богатые горожане рыцарям расправиться с восставшими.
7) Во время восстания в Лондоне крестьяне вместе с городск4ими бедняками громили дворцы, убивали судей, сжигали судебные книги, протоколы и сборники законов.
8) Восставшие выдвинули требования королю: отмена личной зависимости, небольшая плата за землю, отмена барщины.
Впоследствии они были дополнены следующими: возврат общинам земель, земли КЦ отобрать и поделить между крестьянами, всем дать равные права, отменить законы против народа.
9) Феодалы отказались от барщины, были смягчены законы против бедняков, были точно установлены платежи за пользование наделами.
Объяснение:
Українські землі на початку XIV ст. стали об’єктом експансії з боку Литовського князівства.
Литовські князі започаткували звільнення українських земель від монголо-татарського іга. Зміцненню позицій литовських можновладців на українській території сприяли династичні зв’язки з галицько- волинськими князями, що давало їм змогу бути законними претендентами на місцеві княжі престоли. Тому літописи й відзначають, що володарі Литви «не стільки силою, скільки мудрістю воювали». Українці досить спокійно поставилися до литовської експансії, оскільки влада литовців не була репресивною, самі литовські князі спочатку були православної віри, руська мова стала загальнодержавною. Крім того, люди бачили в Литві можливого захисника проти жорстоких набігів татар. Були прийняті й руські норми права, назви посад тощо. Тому держава часто називалася Литовсько-Руським князівством. Великому князю належала законодавча, виконавча, судова та військова влади.