Вели́ка королі́вська ра́да — один із центральних органів влади у середньовічних монархіях Європи, що являв собою збори представників вищої аристократії й духовенства, які скликав король для вирішення найважливіших питань державного управління. Велика королівська рада у більшості країн була попередницею парламенту, однак мала, в основному, лише нарадові функції. Цей орган представляв інтереси панівних соціальних шарів і забезпечував королю підтримку політичної еліти країни.
На ранніх етапах розвитку цієї інституції Велика королівська рада була розширеним варіантом королівської курії (лат. Curia regis) та для її найменування середньовічні хроністи також застосовували назву курія чи генеральна курія. Головними характеристиками, що відрізняли Велику раду від королівської курії у вузькому сенсі (королівського двору, малої ради), є її представницький склад (вся вища аристократія держави), епізодичність скликання, нечіткість і нарадовий характер функцій й особлива сфера компетенції, що включала найбільш глобальні державні питання.
Боспорское царство возникло в 480 г. до н. э. в результате объединения городов, расположенных по обе стороны боспора киммерийского (так тогда называли керченский залив) на территории керченского и таманского полуостровов. во времена подъема (iv век до н.э.) в состав царства вошли восточное приазовья, низовья кубани и дельта дона. столицей царства был город пантикапей (ныне - керчь). кроме греков, в боспоре проживали местные племена скифов , синди, меотов и другие, которые признавали власть царя и платили ему дань . формой государственного была монархия. цари выступали верховными правителями, распоряжались землями, руководили вооруженными силами.
Вели́ка королі́вська ра́да — один із центральних органів влади у середньовічних монархіях Європи, що являв собою збори представників вищої аристократії й духовенства, які скликав король для вирішення найважливіших питань державного управління. Велика королівська рада у більшості країн була попередницею парламенту, однак мала, в основному, лише нарадові функції. Цей орган представляв інтереси панівних соціальних шарів і забезпечував королю підтримку політичної еліти країни.
На ранніх етапах розвитку цієї інституції Велика королівська рада була розширеним варіантом королівської курії (лат. Curia regis) та для її найменування середньовічні хроністи також застосовували назву курія чи генеральна курія. Головними характеристиками, що відрізняли Велику раду від королівської курії у вузькому сенсі (королівського двору, малої ради), є її представницький склад (вся вища аристократія держави), епізодичність скликання, нечіткість і нарадовий характер функцій й особлива сфера компетенції, що включала найбільш глобальні державні питання.