Термин «Средние века» возник в Италии в XV-XVI вв. в среде гуманистов. Им обозначали большой исторический отрезок между двумя «просвещёнными» эпохами – Древностью (античностью) и Возрождением, уже самим названием подчеркнув, что эта эпоха была «ненастоящей».
Слово «средневековье» придумали лишь тогда, когда эта эпоха клонилась к своему закату. И понимали, это слово примерно так: были светлые времена Древней Греции и Древнего Рима, когда царили образование, наука, культура, разум. В наше время мы снова становимся культурными и образованными, не хуже, чем в античности.
А что посредине? Посреди лежат мрачные столетия всеобщей дикости, общего упадка Европы. Попусту пропавшее время. Это время дикости, антисанитарии, сжигания ведьм на костре и всевластия католической церкви. Это образ средневековья – мрачный.
Чем дальше средние века уходили в , тем яснее становилось, что у них были свои достоинства по сравнению с наступившими временами. Некоторым стало даже казаться, что средние века были лучшей эпохой истории. Ведь тогда деньги ещё не правили миром, не торчали повсюду чадящие фабричные трубы, люди владели столь смертоносным оружием, как нынешнее.
Вели́кі географі́чні відкриття́ — у всесвітній історії період XV—XVI століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду — Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.
1)Конституционную монархию
2)Стамбуле
3)османов
Объяснение: