Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Наприкінці VI ст. до н. е. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії.
Греко-перська війна датується 500-449 рр. до н. е. Зазвичай її називають греко-перськими війнами тому, що воєнні дії здійснювалися як низка більш чи менш тривалих воєнних кампаній, їх було п'ять: 1) 500--494 рр. до н. е.; 2) 492-490 рр. до н. е.; 3) 480-479 рр. до н. е.; 4) 478-459рр. до н. е.; 5) 459-449 рр. до н. е.
Захопивши грецькі міста Малої Азії та острови східної частини Егейського моря, перська правляча верхівка розробила плани завоювання полісів Балканської Греції. Розвинуті грецькі поліси приваблювали персів не тільки своїм багатством, а й можливістю панування в Середземномор'ї.
Першим проти персів повстало місто Мілет у 500 р. до н. е. на чолі з Аристагом. За ним піднялися всі міста Малої Азії, що створили єдине командування і завдали поразки фінікійському флоту. Проте перси спорядили флот із 600 суден і здобули перемогу. Після майже річної блокади було зруйновано Мілет, а незабаром підкорені й інші міста.
Причиною поразки повстанців стали різні військово-економічні потенціали супротивників.
Після придушення повстання перський імператор Дарій І мобілізував значні суходільні та морські сили і розпочав загарбання північного узбережжя Егейського моря. Проте ця спроба була невдалою.
Дарій І - давньоперський цар (522-486 рр. до н. е.) з династії Ахеменідів. Здобув престол у нелегкій боротьбі з конкурентами, після чого придушив масові антиперські повстання поневолених народів, припинивши можливий розпад імперії Ахеменідів. Здійснив важливі військово-адміністративні й податкові реформи, запровадив у імперії єдину грошову систему на базі золотого дарика, а також приєднав до своїх володінь частину Індії, але 512 р. здійснив украй невдалий похід проти скіфів, а потім розпочав трагічні для Ахеменідів греко-перські війни. Царювання Дарія вважається піком могутності імперії Ахеменідів.
Після тривалої воєнної та дипломатичної підготовки перси розпочали нові воєнні дії проти Балканської Греції. Спочатку вони висадилися на о. Евбеї, а потім у північно-східній частині Аттики - біля м. Марафон.
Талановитий полководець Мільтіад відмовився від тактики оборони Афін, повів грецькі війська до Марафона і дав там персам рішучий бій. На Марафонській рівнині в бою зійшлися грецька фаланга та розсипні ряди персів. Розбивши персів на фланги, греки знищили центр перської армії. Загинуло 6 тис. персів і 195 важкоозброєних грецьких піхотинців. В Афіни було відправлено скороходця з радісною звісткою, який з вигуком "Перемога!" мертвий впав на агорі. У пам'ять про цей епізод на Олімпійських іграх було встановлено марафонську дистанцію в 42 км 195 м (відстань від місця битви до афінської агори).
Фаланга - бойовий стрій у Стародавній Греції і Македонії, за якого воїни були вишикувані щільно плече в плече. Фаланга мала від 8 до 25рядів. Спартанська й афінська фаланги складалися з 8 шерег і нараховували 8 тис. воїнів. Македонська фаланга складалася з 8, 10,12 і 24 шерег і нараховувала від 15 до 18 тис. воїнів. Фаланга мала значну ударну силу, але була малорухливою під час бою, особливо на пересіченій місцевості.
Перемога афінян мала величезне морально-політичне значення. Вона засвідчила перевагу грецької військової організації.
Проте правляча верхівка персів не відмовилася від своїх планів. Наступну, третю воєнну кампанію розпочав син Дарія І Ксеркс, який з усіх кінців імперії стягував війська в Малу Азію, споруджував флот, дбав про зброю і продовольство. Готувалася до війни і Греція: 31 поліс підписав угоду про військовий союз: об'єднувалися збройні сили і флот, будувалися порти, відбувалися постійні військово-морські навчання.
480 р. перси переправилися через протоку Геллеспонт, пройшли все фракійське узбережжя і Македонію. Греки обрали Фермопільську ущелину, якою проходила єдина дорога з Фессалії в Середню Грецію, своїм оборонним рубежем. Оборона Фермопіл мала обмежені цілі: перевірити боєздатність персів, згуртувати в спільній битві союз грецьких міст і викликати ненависть до загарбників. Вони були досягнуті. Підготовлена велика перська армія не змогла перемогти незначний грецький загін - 300 спартанців. Проте завдяки зраднику-фессалійцю Ксеркс зміг зайти до греків у тил, що змусило їх відступити. На місці залишилися лише спартанці, яким закон забороняв відступати. Всі вони героїчно загинули, їх подвиг увійшов у світову історію як символ військової вірності.
Семиле́тняя война́ (1756—1763) — крупный военный конфликт XVIII века, один из самых масштабных конфликтов Нового времени. Семилетняя война шла как в Европе, так и за океаном: в Северной Америке, в странах Карибского бассейна, в Индии, на Филиппинах. В войне приняли участие все европейские великие державы того времени, а также большинство средних и мелких государств Европы и даже некоторые индейские племена. Уинстоном Черчиллем война даже была названа «первой мировой войной»[10]. Войну считают колониальной, так как в ней столкнулись колониальные интересы Великобритании, Франции, Португалии и Испании, а также первой окопной — из-за применения в войне большого количества редутов и других быстровозводимых укреплений — и первой артиллерийской войной: число пушек в ней с 1756 года — 2 на 1000 штыков, с 1759 года — 3—4 пушки на 1000 штыков и 5—6 пушек в 1761 году.
Семилетняя война
Битва при Кунерсдорфе
Битва при Кунерсдорфе
Дата
6 (17) мая 1756 — 15 (26) февраля 1763
Место
Европа, Африка, Индия, Северная Америка, Карибский бассейн, Филиппины, Южная Америка
Причина
Усиление Пруссии в Европе;
Франко-английское колониальное соперничество
Итог
Петербургский мир,
Гамбургский мир,
Парижский мир,
Губертусбургский мир
Изменения
Возвышение Пруссии;
Англия вырвалась вперёд в колониальной гонке: присоединение к Англии Канады, Восточной Луизианы, Флориды, ряда островов в Вест-Индии[1], Сенегала и большей части Французской Индии;
Присоединение к Испании Западной Луизианы вместо Флориды
Противники
Европейский театр:
Флаг Пруссии (1750—1803) Королевство Пруссия
Флаг Великобритании Британская империя
• гос-ва в её составе:
Королевство Великобритания Королевство Великобритания
Ирландия Королевство Ирландия
Флаг Ганновера (1692—1837) Курфюршество Ганновер[2]
Флаг Гессена Княжество Гессен-Кассель[2]
Флаг Брауншвейга Княжество Брауншвейг-Вольфенбюттель[2]
Flagge Fürstentum Schaumburg-Lippe.svg Княжество Шаумбург-Липпе
Флаг Португалии Королевство Португалия (1761—1763)[3][4]
Российская империя Российская империя (1762)[5]
Североамериканский театр Семилетней войны:
Red Ensign of Great Britain (1707-1800).svg Британская Америка
Флаг Конфедерации Ирокезов Лига ирокезов
Гуроны
Катоба
Минго
Могикане
Чероки (до 1758)
Индийский театр:
Flag of the British East India Company (1707).svg Британская Ост-Индская компания
Индия Маратхское княжество Танджавур[en][6] (1758)
Flag of Nawab.svg Княжество Аркот[6] (1758)
Европейский театр:
Флаг Священной Римской Империи Священная Римская империя (с 1757)
• Габсбургская монархия Габсбургская монархия (в 1756 — самостоятельно)
• Саксония (курфюршество) Курфюршество Саксония (в 1756 — самостоятельно)
• Объединённые войска др. гос-в в её составе:
Flagge Herzogtum Sachsen-Coburg-Gotha (1826-1911).svg Герцогство Саксен-Гильдбурггаузен
Др. гос-ва Германии
Королевство Франция Королевство Франция
Российская империя Российская империя (1757—1762)
• гос-е образования в её составе:
Гетманщина Войско Запорожское[7]
Flag of the Kalmyk Khanate.svg Калмыцкое ханство[8]
Швеция Королевство Швеция (1757—1762)[9]
Флаг Испании (1748—1785) Испанская империя (1761—1763)[3][4]
Североамериканский театр Семилетней войны:
Royal Standard of King Louis XIV.svg Новая Франция
Алгонкины
Вабанакская конфедерация
Гуроны
Делавары
Инну
Оджибве
Оттава
Потаватоми
Чероки (1758—1761)
Шауни
Индийский театр:
Drapeau du régiment de la Compagnie des Indes en 1756.png Французская Ост-Индская компания
Голландская Ост-Индия Голландская Ост-Индская компания (1759)
Индия Бенгальская суба[6] (1756—1757, 1759)
Командующие
Флаг Пруссии (1750—1803) Фридрих II
Флаг Пруссии (1750—1803) Фердинанд Брауншвейгский
Флаг Пруссии (1750—1803) Генрих Прусский
Флаг Пруссии (1750—1803) К. К. фон Шверин †
Флаг Пруссии (1750—1803) Я. фон Кейт †
Флаг Пруссии (1750—1803) Ф. В. фон Зейдлиц
Флаг Пруссии (1750—1803) Г. И. фон Цитен
Флаг Пруссии (1750—1803) В. С. фон Беллинг
Флаг ВеликобританииФлаг Ганновера (1692—1837) Георг II †
Флаг ВеликобританииФлаг Ганновера (1692—1837) Георг III
Флаг Великобритании Уильям Камберлендский сдался
Флаг Великобритании Р. Клайв
Флаг Великобритании Э. Кут
Флаг Великобритании Дж. Амхерст
Флаг Великобритании Дж. Вольф †
Флаг Великобритании Дж. Бергойн
Флаг Великобритании Дж. Бинг †
Флаг Великобритании Э. Хоук[en]
Флаг Великобритании Э. Боскауэн
Флаг Великобритании Дж. Родни
Флаг Великобритании Дж. Покок
Флаг Гессена Вильгельм VIII †
Флаг ГессенаФлаг Пруссии (1750—1803) Фридрих II Гессен-Кассельский
Флаг Брауншвейга Карл I Брауншвейг-Вольфенбюттельский
Flagge Fürstentum Schaumburg-Lippe.svgФлаг Португалии Вильгельм Шаумбург-Липпе
Флаг Португалии Жозе I
Russian Imperial Standart 1730.png Пётр III †
Российская империя П. С. Салтыков
Российская империя З. Г. Чернышёв
Российская империя П. А. Румянцев
Flag of Nawab.svg Абдул Вахаб
Габсбургская монархияФлаг Священной Римской Империи Мария Терезия
Флаг Священной Римской Империи Франц I Стефан
Габсбургская монархия Карл Лотарингский
Флаг Священной Римской ИмперииFlagge Herzogtum Sachsen-Coburg-Gotha (1826-1911).svg Иосиф Фридрих Саксен-Гильдбурггаузенский
Флаг