ну расскажу то,что знаю.Надеюсь тебе это При феодальной системе праления правил феодал.Эту систему правления придумали германские племенна.У этого племени была очень маленькая территория,а сками они размножались и вокруг было много племен.Они сделали так ,чтобы и людям которые раньше были рабами выгода шла,и феодалам тоже.Феодалы давали землю ,жилье,право заводить семью,одежду(в отличае от рабов).Люди могли работать на своем поле ,единственным условием было отдавать 10 процентов гос-ву.Позже феодаллам этого стало мало и они придумали барщину(отработка на поле хозяина)
Потому что эти страны боялись СССР и сложившегося в нес строя, а потому вели политику "умиротворения агрессора", например - закрыли глаза на то, чтто Гитлер ввел в войска Рейнскую димилитаризированную зону, или разрешили ему без согласия самой Чехословакии присоеденить к Германии ее Судетскую область(населенную немцами) под лозунгом "Все немцы должны жить в одной стране". Много еще таких примеров. Все это они делали, надеясь, что Гитлер нападет на СССР, и разгромит его.
И даже уже во время войны когда 1-2 сентября 1939 Гитлер окупировал Польшу, 3 и 4 сентября Англия и Франция объявили ему войну, но он сказал "Это не значит, что он будет воевать" и был прав. Они не вмешивались до тех пор, пока Гитлер не стал слишком, не знаю даже как сказать, активно чтоли, окупировать Европу. Тогда уже они выступили против него.
Зовнішня політика Сполучених Штатів Америки визначається Президентом та здійснюється Державним департаментом на чолі з Державним секретарем.
Сполучені Штати Америки проводять складну зовнішню політику, основними принципами якої проголошені «будівництво безпечного світу» і «поширення демократії на користь американського народу та міжнародної спільноти»[1]. Сполучені Штати відіграють вкрай важливу роль у міжнародних відносинах, мають найрозвиненішу у світі мережу дипломатичних представництв. США — член-засновник Організації Об'єднаних Націй і Північно-Атлантичного альянсу, член Ради Безпеки ООН. Дипломатія США бере найактивнішу участь у розв'язанні практично всіх міжнародних конфліктів і суперечок.
Колишній державний секретар США Колін Павелл називав зовнішню політику США «агресивною у сенсі ставлення до викликів і проблем».[2]. З 1940-их років, коли адміністрація Рузвельта відмовилась від політики невтручання, США виступали ініціаторами безлічі збройних конфліктів та військових переворотів в усьому світі, серед яких переворот в Ірані у 1953 році, Операція у затоці Свиней у 1961 році, війни в Югославії 1999, Афганістані та Іраку (2001, 2003).
Один із напрямів у зовнішній політиці США, за власним самовизначенням, є проведення політики «М'якої сили» (Soft power). М'яка сила — це здатність держави (союзу, коаліції) досягти бажаних результатів у міжнародних справах через переконання, а не придушення (нав'язування, примус). «М'яка сила» діє, спонукаючи інших дотримуватись (або домагаючись їхньої власної згоди додержуватись, або роблячи вигідним додержання) певних нормам поведінки та інституцій на міжнародній арені, що і приводить її носіїв до досягнення бажаного результату фактично без примусу". Це поняття належить відомому американському політологу на ім'я Джозеф Най молодший.
Невдоволення подібним лунає в різних країнах світу, де американські принципи світоустрою часто сприймаються як диктат та бажання нав'язати власну систему цінностей. Критика світової політики США багато в чому обумовлена тим, що первісно подібний підхід до розрішення глобальних проблем формувався в тому числі, і як інструмент розповсюдження свого геополітичного впливу, оскільки його реалізація надавала Вашингтону конкурентні переваги у боротьбі за ринки збуту в різних регіонах, що дозволяло досягти там і політичного домінування[3].