Тема уроку: КУЛЬТУРА КРАЇН Арабського халіфату.
цілі:
1.Продолжіть з'ясування історичних умов, які сприятливо вплинули на розвиток культури країн Арабського халіфату.
2. З'ясувати, який внесок внесли народи Арабського халіфату в розвиток світової культури.
3. Показати роль ісламу в розвитку культури країн Арабського халіфату.
4. Продовжити розвиток вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.
Основні поняття і терміни: арабески, медресе, мечеть, мінарет, мавританському мистецтво, фарсі.
Тип уроку: комбінований.
Вид діяльності учнів: групова бесіда, індивідуальна робота, робота з підручником
Обладнання: підручник, ілюстрації «Соборна мечеть в Кордові» (інтер'єр), «Велика Мечеть в Дамаску, Сирія», «Левиний двір в Альгамбра. XIII-XIV ст. Гранада, Іспанія ».
Вищі мусульманські школи
Небагато подій в історії мали настільки швидке, глибоке і далеко, що йде вплив, як поява ісламу. Вони стерли велику і міцну регіональну державу - Персію; зменшив свого блискучого суперника, Візантію, до крутого стану; і вирізав з їх територій таку величезну імперію, як Рим в розпалі. Тріумф був не просто військовим. Він створив в перший і єдиний раз імперію, яка базується виключно на єдиній вірі, пов'язаної її законами і присвяченій її поширенню. Він вирвав споконвічно рідні релігії, такі як зороастризм в Персії, буддизм в Центральній Азії і індуїзм в значній частині долини Інду.
Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение: