ответ
вряд ли все это правда ведь,Нестор не мог всё знать и тем моле находясь в это время совсем другом городе возможно что это просто книга формальна описывающая историю а он это знал потому что его книги ещё при его нём назывались повесть временых лет
Объяснение:
1. Нестор сидел в Киеве и писал историю в интересах иноземных князей Рюриковичей. Нестору приказали оправдать приход викингов на Русь и воцарение иноземной династии Рюриковичей. И он намеренно стер славянскую историю Руси до призвания Рюрика. Нестор умолчал, что славянский князь Гостомысл правил в Новгороде задолго до Рюрика. Что до него Словен и Рус создали русское государство, а иноземцы ничего не создавали. А попросту захватили ведическую Русь.
2. Нестор сфальсифицировал историю Руси до ее крещения в интересах христианской церкви. Именно монахи-летописцы уничтожили сведения о славянской Руси. При Несторе были живы волхвы и жрецы, сохранявшие богатую историю Руси языческой. Но православие стерло ее из документов с таких вот Несторов - летописцев.
История языческой Руси цвела задолго до христианства (картина В. Иванова)
История языческой Руси цвела задолго до христианства (картина В. Иванова)
3. Оригинала "Повести Временных лет" нет. В 1716 году ее текст обнаружил Петр I в Польше в Кенигсбергской летописи и привез в Россию. Эту летопись дописывали все кому не лень, включая самих поляков. И неизвестно, что осталось от настоящих слов монаха Нестора. А что придумано немцами и поляками.
4. В тексте Нестора много вымысла и ошибок. Например, там два Киева - на Днепре и Дунае, а характеры и действия русских князей вымышлены и скопированы из Библии. Это литература, а не документ. По роману нельзя строить историю государства.
"Повесть Временных лет" – правда?
Сторонники официальной версии отвечают так:
1. События "Повести Временных лет" перепроверены. На основании народных пересказов, византийских и болгарских книг, пропавших русских летописей Нестор писал свою "Повесть". Поэтому ее события и герои встречаются в летописях всей Европы и подтверждают правду Нестора. Рюрик есть в датских сагах. Святослав и Ольга - в византийских и болгарских.
Монахи древние летописи Руси изначальной (фото Таша Тайсон lifeisphoto.ru)
Монахи древние летописи Руси изначальной (фото Таша Тайсон lifeisphoto.ru)
2. Каких-либо других древних летописей нет. Все версии про Гостомыслов, великих языческих славян, ведическую Русь - плод творчества фантастов. Науке не известен документ, где написано что Нестор сжег учебник волхвов по истории 10 класса. Или дневник князя Руса в 10 томах. Гостомысл упомянут в литературе XV века. Как и Конек-Горбунок.
3. Петр I не фальсифицировал «Повесть Временных лет» с поляками в Кенигсбергской летописи. Монахи переписывали древние рукописи и вставляли копии в новые летописи чтобы их. Именно так исчезнувший оригинал «Повести Временных лет» дошел до нас в 3-х летописях: "Лаврентьевская" летопись (XII в.), "Кенигсбергская" (XIII в.), "Ипатьевская" (XVв.). Если царь Петр подделал одну, то как быть с двумя другими, где написано тоже самое?
Таковы аргументы сторон. А что думаете лично Вы? "Повесть Временных лет" подделка? Или языческой великой Руси не существовало? Голосуйте ниже и делитесь своим мнением!
УГКЦ вважає, що вона є правонаступницею Київської митрополії[8] та церквою Володимирового хрещення[9][10][11][12]. ПЦУ ж вважає, що вона є правонаступницею Київської митрополії. Однак УГКЦ є єдиною з українських церков, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування у X ст. Київської митрополії[13]. 1596 року Київський митрополит Михайло Рагоза, п'ять єпископів і три архімандрити у церкві святого Миколи підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу єпископа Рима, вийшовши тим самим з-під юрисдикції православного Константинопольського патріарха. У 33-х артикулах унії єпархія визначила умови, на яких згідна прийняти єдність з Римським престолом. Більша частина цих артикулів була покликана зберегти богословську, літургійну та канонічну ідентичність Унійної Руської Церкви: залишити в Символі віри «від Отця ісходить», не вносити змін у порядок здійснення тайни хрещення, збереження одруженого священства, залишити три види Літургії (св. Івана Золотоустого, св. Василія Великого, св. Григорія Двоєслова)[14]. Частина артикулів з різних внутрішніх і зовнішніх причин була порушена вже у XVII—XVIII ст. Цей процес в історії УГКЦ отримав назву латинізація[15]. У XX ст. за митрополита Андрея Шептицького розпочалися поступові спроби відновити втрачену ідентичність. У 2011 УГКЦ представила свій катехизм «Христос — наша Пасха»[16], в якому віровчення Церкви подано на основі анафори Літургії св. Василія Великого.
У XIX—XX ст. єпископи та священники УГКЦ стали безпосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Зокрема автором музики гімну України є священник Михайло Вербицький. У суспільному й громадському житті УГКЦ обстоює право українського народу на свою незалежну соборну державу та становлення в ній зрілого громадянського суспільства; реалізовує велику кількість благодійних і громадських проектів в Україні та поза її межами.
1 Возникновение империй 2 усиление армии 3 появление колесницы 4 успешные завоевательные походы
Объяснение: пожертовал