Реформи Ататюрка - серія політичних, законодавчих, культурних, економічних і соціальних змін перетворили Турецьку республіку в нинішнє світське національну державу. Реформи були проведені під час правління Ататюрка відповідно до ідеологією кемалізма. Основна суть реформ полягала в насадженні цілого ряду західних цінностей і досягнень в турецькому обществе.Політіческіе реформи привели до настільки серйозних змін в суспільстві, що почало зникати безліч традицій османського суспільства, а в підсумку була переглянута і змінена вся система суспільства колишньої Османської імперії.
Реформи Ататюрка поклали початок конституційних змін, так, в 1924 році була прийнята нова Турецька конституція яка замінила вже застарілу, проміжну конституцію 1921 року, і була написана відповідно до європейських норм того часу. В продовження прийняття конституції були проведені реформи управління і освіти, а також остаточно створено світське суспільство в Турецькій республіці.
З турецької мови Atatürk Devrimleri перекладається буквально як «Революції Ататюрка». Ця серія реформ була настільки радикальна, що зустрічала часто нерозуміння і опір суспільства, а втілювалася в основному завдяки однопартійної влади кемалістів, а також завдяки гарному військовому контролю в країні.
Головним історичним попередником реформ Ататюрка була епоха Танзімата, тобто буквально «реорганізації», яка почалася в 1839 р і завершилася ерою першої конституції в 1876 р Наступна хвиля економічних, політичних і соціальних реформ була проведена після офіційного початку процесу євроінтеграції Туреччини 14 квітня 1987 (т. зв. Реформи Тургута Озала).
Приведен отрывок договора Новгорода Великого с Королевством Швеции,Норвегии и Дании.Все необходимые должностные лица для заключения договора по новгородской традиции присутствуют. Нет князя,но он не занимался внешней политикой.Договор утверждался на новгородском вече, оно имело право решать вопросы войны и мира. Князей в Новгород приглашали и изгоняли, решалось это на вече, где властвовали 100 "золотых поясов " из новгородских бояр. Не исключением был даже Александр Невский.Князь был наемным военоначальником и вершил суд, правда обязательно вместе с посадником. Князья не могли определять внешнюю политику, раздавать земли, чеканить монету, определять налоги и сборы. При "ослушании" князя вече "указывало ему дорогу" из Новгорода.Исходя из приведенной статистики князя новгородцы меняли раз в 3 года.
Объяснение: