історія українського народу є унікальною і трагічною. унікальною тому, що її творили великі світочі, справжні герої свого часу і провідники народу, а трагічною через те, що вона була сповнена різного роду розбратів і поділів. саме порок поділів ставав неодноразово причиною руйнацію найкращих мрій народу. історія минулого століття не є винятком. здається, нам потрібно дуже добре, особливо тепер, переосмислити її, щоб помилки минулого не затяжіли на нашому майбутньому.
яскравим прикладом унікальності і трагедії нашого народу є історія організації українських націоналістів. вона була заснована 3 лютого 1929 року у відні, представляла себе громадсько-політичний рухом, який бореться за становлення української самостійної соборної держави та її розвиток. першим головою проводу оун став євген коновалець, життєвий досвід і мудрість якого був запорукою єдності у організації. проте, його надзвичайно активна діяльність у лізі націй, а також намагання налагодити співпрацю з націоналістичним підпіллям у совєтському союзі стали причиною занепокоєння у москві, яка починаючи від 20-х років минулого століття через своїх агентів здійснила багато спроб для його ліквідації. одна з них виявилася успішною для радянських спецслужб і трагічною для українського визвольного руху. 23 травня 1938 року відомий совєтський терорист павло судоплатов, який увійшов у довіру голови проводу, у і у кафе-готелі «атланта» здійснив теракт, внаслідок якого євген коновалець загинув.
В 1429 году ещё бы немного, и Франция пала бы на колени, сдавшись Англии, которая считала её отныне своим владением и держала всех французов в подчинении. К сожалению, Карла VII - а именно он был претендентом на корону своей колонизированной страны, народ не осмеливался называть даже королём, потому что более шести лет "правитель" не был коронован и сам сомневался в своём праве на корону. Последним очагом сопротивления оказался Орлеан - без него бы Франция прекратила своё существование. Как бы то ни было, все, слыша эту новость, только и говорили о том, что тут может либо Бог, либо чудо.
Жанна Д'Арк родилась в деревне Домреми, где девушку звали просто "Жаннеттой". Ранее она была обычной крестьянкой, которая занималась хозяйством, пряла, готовила и убирала. Каждый день ей приходилось ложиться спать на жёсткую кровать, пасти скотину на лугу.
Когда та "пришла во Францию", люди, видавшие её, непостредственно замечали, что она, "страшно любя лошадей", могла успокаивать и "свирепых из них", в полной уверенности, что они ей ничего не сделают. В её краю Жанну любили все.
Однако, освободив свою страну, смерть семнадцатилетней была ужасно страшной. Её схватили англичане, а затем на неё надели подвечное платье, густо пропитанную серой. Она продолжала всё также молиться Богу, дав обещание, что она всё сделает для того, чтобы Франция процветала снова как и прежде. Не взирая на это, противники привязали бедняжку, которую замучили в огне, а она всё кричала "Иисус" и звала архангела Михаила...
До сих пор в наше время французы любят и почитают Жанну, поставив ей памятник и гордившись тем, что благодаря ей их поколение выбралось из ямы и стало сильным и независимым.
Объяснение:
прости, что много((