У 1230-х роках Міндовг став наймогутнішим серед усіх литовських князів. Приєднавши у 1230-1240-х роках західноруські землі (Полоцьк, Вітебськ), Міндовг поклав початок Великому князівству Литовському та став його першим великим князем. Проте його політичні амбіції на цьому не вичерпалися – у 1251 році Міндовг разом зі своєю дружиною Мартою приймають хрещення західного обряду, а вже у 1253 році за наказом Папи Римського Іннокентія IV отримують титул короля та королеви Литви. Таким чином держава Міндовга вийшла на європейську арену як рівноправний гравець, проте такий стан речей лишався недовго. Військові конфлікти з Тевтонським та Лівонським орденами, походи на Польщу, невдоволення литовського населення католицькими місіонерами викликали розлад у відносинах Литви із Заходом у цілому та папською курією зокрема. Тому 1255 року Папою Римським Олександром IV було оголошено хрестовий похід проти Литви. Такий заклик повторювався ще декілька разів. Існують відомості, що у відповідь на таку політику Папи Міндовг зрікся християнства близько 1261 року. Його ж син зробив це ще раніше – у другій половині 1250-х років Войшелек зрікся корони та католицизму, прийняв православ’я та відправився в паломництво на гору Афон. Сам Міндовг, будучи в неладах із усіма сусідами, був вбитий змовниками в 1263 році.
Міндовг цікавий у розрізі історії Русі-України декількома фактами:
За його правління Литва захопила частину руських земель.
У руських літописах згадується держава «Литва Міндовга».
Тісні політичні зв’язки Міндовга та Данила Галицького.
У цей період були здійсненні перші серйозні та задокументовані контакти Русі та Литви, при чому як у військовій, так і в політичній площинах.
Після Міндовга литовським князем на деякий час став син Данила Галицького Шварно. Далі княжив Тройден, проте в українській історії Литва виходить на перші ролі за часів великого князя Гедиміна (Гедимінаса) – засновника правлячої литовської династії Гедиміновичів.
У якому році Міндовг охрестився?1250 р.1251 р.1253 р.1255 р.
Царство Польское вошло в состав Российской империи в конце XVIII века, это произошло после разделов Речи Посполитой. Великое княжество Финляндское присоединилось к Российской империи по Фридрихсгамскому мирному договору. Правительственная политика в отношении этих двух регионов различалась. В Царстве Польском наблюдались антироссийские явления, вылившееся в восстания 1830-1831 гг., а позднее и в восстание начавшееся в 1863 году. В Финляндском княжестве в связи со спокойной обстановкой был допущен ряд либеральных послаблений, которые были невозможны в Царстве Польском. Из-за спокойной обстановки в регионе финнам было позволено иметь собственные органы управления, такие как полиция, суды, административные органы управления. Неудачной была политика русификации, русский язык так не смог укорениться в регионе, где исторически важное место занимал шведский язык.Оба регионы обретут независимость лишь после революционных событий 1917 года.
Советско-финляндская война - война между СССР и Финляндией в период с 30 ноября 1939 года по 13 марта 1940 года.
Примечание:
Австрия никак с этим не связана.