Вопросы по фильму минин и Пожарский 1.Чем отличается версия восстания в Москве в фильме от реальной Истории? 2. Почему, по-вашему, князь Пожарский решил возглавить его?
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.
В статье исследуется роль и место Советского Союза во внешнеполитической стратегии гоминьдана.Очаг гражданской войны в Маньчжурии сохранялся на протяжении еще долгого времени. Русское население разделилось на противников советской власти и тех, кто ее поддерживал. Материальное положение было неодинаковым, что приводило к пассивному противостоянию друг другу. Бесправие, экономическая зависимость, отсутствие работы озлобляло русских эмигрантов по отношению к советским гражданам, подталкивало их к вступлению в военно-политические организации, стоявшие на антисоветских позициях. Для Советского Союза такие организации представляли серьезную опасность, особенно на начальном этапе своего существования. Белая военная эмиграция находилась под бдительным оком советских спецслужб. Потребовалось немало усилий в борьбе с подрывной деятельностью белоэмигрантов, которая проводилась с целью свержения советской власти. Столкновения между двумя группировками выходцев из России на территории Маньчжурии нередко сопровождались жертвами. Особенно наглядно это проявилось в конфликте на КВЖД 1929 года. В статье был использован сравнительный метод. Данный метод сравнить позиции Китая и позиции России в контексте двусторонних отношений. Следующий метод, который был использован в данной работе, это исследовательский анализ. Было обработано достаточное количество литературы, материалов, на основе которых и складывалось содержание данной статьи. За десятилетия была проделана значительная работа - опубликованы фундаментальные исследования, аналитические статьи; вопросы истории неоднократно обсуждались на научных конференциях. Особое значение имеет издание документальных серий, основанных в значительной степени на архивных и иных материалах, иллюстрирующих источниковедческую базу советских исследований, дополнительные публикации в советских журналах отдельных архивных документов. Публикуемые документы, как правило, привлекает внимание общественности.В настоящее время наступает новый этап в освещении в том числе внешнеполитической истории предвоенных лет. Он связан прежде всего с восстановлением научных связей между учеными СССР и КНР, доступностью архивных материалов в наших странах. В течение многих лет приоритетное место в советском китаеведении отводилось советской политике в изучении советско-китайских отношений.
Объяснение:
Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.
Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».
Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.
Посвячення й чернечі роки
У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.