велике переселення народів — у вузькому сенсі в сучасній історіографії рух племен і народів європи у 4-6 ст. в різних напрямках, що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину римської імперії (imperium romanum) в 375 році.
міграція народів в ii—v століттях.починаючи з нижнього дунаю і території сьогоднішньої західної україни, цей процес привласнення землі захопив також інші, більшою частиною германські племена і поширився у напрямку західної і південної європи. безпосереднім наслідком цього процесу вважається загибель римської імперії.
в широкому сенсі — велике переселення народів розпочалось з кінця 3-го тисячоліття до н. е., про що свідчать древні китайські та єгипетські джерела, — з причини зростання населення, нестачі вільної землі, зміни клімату тощо. наслідком великого переселення племен стало й виникнення на теренах європи нових народів і нових держав.
на початок хіх ст., внаслідок трьох поділів польщі, російсько-турецьких війн, ліквідації гетьманщини і запорозької січі українські землі опинилися під владою російської та австрійської імперій.
росія володіла слобожанщиною, лівобережжям, правобережжям і півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. у складі австрійської імперії знаходилося, приблизно, 15% українських земель, а саме, східна галичина, північна буковина та закарпаття. території, що перебували під владою російської імперії, прийнято називати наддніпрянською україною, у складі австрійської імперії – західноукраїнські землі.