Після завершення Столітньої війни деякі французькі володіння залишалися поза владою французького короля. Боротьбою за їх приєднання була сповнена друга половина XV ст. Головну роль у завершенні об'єднання Франції відіграв Людовік XI (1461-1483 pp.).
Головною перешкодою на шляху Людовіка XI до об'єднання країни був герцог бургундський Карл Сміливий, який мав значні володіння на сході Франції та в Нідерландах. На відміну від інших великих феодалів, які чинили опір Людовіку XI, Карл Сміливий у своїх володіннях проводив таку саму політику, як і його суперник. Фактично конфлікт між Людовіком і Карлом був конфліктом між двома подібними державами. У цій боротьбі перемогу здобув Людовік XI. Вирішальна битва сталася у 1477р. біля Нансі. Бургундці зазнали поразки, а Карл загинув. Людовік XI був у захопленні від смерті свого головного противника і відразу наказав захопити його володіння. Бургундська держава припинила існування. Крім Бургундії, Людовік зумів приєднати до своїх володінь Пікардію на півночі, Беррі в центрі та Прованс на півдні Франції.
Син Людовика XI — Карл VIII (1483-1498 pp.) приєднав останнє володіння, яке зберігало самостійність, — герцогство Бретань (1491 р.). Так закінчився тривалий процес політичної централізації Франції, що розпочався за Капетингів, а завершився за династії Валуа. У XVІ ст. Франція стала однією з найбільш могутніх і централізованих держав Європи.
Создание первых государств в Европе после падения Римской империи шло не по национальному признаку, а путём военных походов и подчинения мечом соседних племён. Вассалитет преобладал над национальным самосознанием, религиозные убеждения значили больше национальности. В начале IX века большая часть Западной Европы была объединена в державе Карла Великого, тогда же феодальные отношения начали оформлять общественно-политический племенной уклад германцев в сложную иерархическую структуру, объединявшей сотни территориально-государственных образований на землях Германии. Раздел франкской империи Карла Великого привел к образованию Восточнофранкского королевства, примерно совпадавшего в границах с современной Германией. Как пишет Ксантенский анналист под 869 годом, первый его король, Людовик Немецкий, правил «у славян, в Баварии, Алемании и Реции, Саксонии, Швабии, Тюрингии и Франконии с областями Вормсфельд и Шпейер».