Ро́зпад СРСР — процеси системної дезінтеграції, що відбувалися в державі, суспільстві, народному господарстві, соціальній структурі, громадській і політичній сфері Радянського Союзу, що призвели до припинення існування СРСР 25 грудня 1991 року.
Розпад Радянського Союзу в останнє десятиріччя XX ст. є завершенням не лише 70-літньої історії багатонаціональної комуністичної імперії, а й фіналом понад 400-літньої історії поліетнічної російської імперії. Розпад СРСР не варто зводити лише до кризи соціалістичної системи, не враховуючи спадщини російської імперії. Він є частиною загального процесу зникнення поліетнічних імперій та їх розщеплення на національні держави, прикладом чого в Європі стали Османська та Габсбурзька імперії в XIX і на початку XX ст., а на неєвропейських територіях — деколонізація. Жовтнева революція та радянська влада всього лише відтягнули розпад російської імперії на декілька десятиліть[1].
Розпад СРСР привів до незалежності 15 республік СРСР і появи їх на світовій політичній арені як самостійних держав.
Создание Казахского ханства связано с Могулистаном и ханством Абулхаира. Основателем ханства считается Урус-хан и его потомки Джанибек и Кирей (Гирей). Постоянные войны, междоусобицы и набеги джунгаров вызвали огромное народное возмущение. И как протест в 50-х гг. в течение 10 лет проходило массовое откатывание племен из Верхнего Дешт-и-Кипчака, Туркестана, Каратау к западу Семилетия, то есть территорию Могулистана.
Первоначально Казахское ханство занимало территории западного Семиречья, долин Чу, Таласса и Козы-Баши. Стихийным действием народных масс было положено начало объединению разрозненных групп казахских племен, в том числе и семиреченских, в одно государство. Хан Моголистана Элабуга не имел сил оружием отразить набеги этих племен и вообще видел в лице воинов Джанибека и Гирея защитников своих западных границ от своего брата Юнуса, которого поддерживал потомок Тимура Абу Саид. Да и вполне понятно было его желание привлечь на свою сторону врагов своего врага.
В 1462 г. после смерти хана Элабуги начал распадаться Могулистан, а в 1468 г. умер Абулхаир-хан и распадается его государство. Казанское ханство начало с его потомками борьбу на территории. Зимой 1470 старший сын Джанибека Махмуд-султан занял город Сузак в долине Сырдарьи, а второй сын — Иренчи-султан — овладел Саураном. Правитель узбеков Мухаммад Шайбани отступил в Бухару. Через два года он попытался снова захватить города по Сырдарье.
Сначала его сопровождал успех. В бою на перевале Сангулук в горах Каратау погиб Махмуд-султан, но враги получили много потерь и отступили в Туркестан. Лишь к началу 1480-х гг. Мухаммад Шайбани овладел Сигнаком, Саураном и Яссами, но не смог прогнать казахов из степей на противоположном берегу Сырдарья. В 1488 г. Бурундук-хан отбил Сауран. В 1513 г. под власть Касима перешел Сайрам. Южные границы Казахского ханства достигали Туркестана. На юго-востоке казахам принадлежали предгорья и долины значительной части Семилетия, а на севере и северо-востоке границы их владений проходили в районе гор Улу-Тау и озера Балхаш, доходя до отрогов Каракалинских гор, а на северо-западе до бассейна Яика.