ответ:На кого схожі воїни, зображені на ілюстрації? Як ви можете їх схарактеризувати?
Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом параграфа, ви помітите, що він не поділяється на пункти. Пропонуємо вам скласти план параграфа самостійно або разом із друзями.
Сарматські племена панували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. Сармати вважаються спорідненим зі скіфами народом: «савромати розмовляють скіфською мовою, але з давніх часів перекрученою» (Геродот).
Українські землі на початку нашої ери
1. Позначте на контурній карті території розселення сарматських племен.
2. Поміркуйте, чому на карті немає підпису «сармати», а є назви різних племен.
3. Які народи, держави були сусідами сарматів?
4. Поміркуйте, як могли складатися відносини між сарматами та їхніми сусідами.
Античні автори завжди підкреслювали войовничість сарматів. У мирний час вони поділяли зони впливу й учиняли набіги на праслов’янські села, на землі понтійського царя Мітрідата, на античні поліси (Ольвію, Тіру, Ніконій). Із сарматами вела постійні війни Римська імперія.
Пізнавально й цікаво
Сармати в римських описах
«Люте обличчя, грубий голос, ні волосся, ні борода не стрижені». Цікаве що до збагнути психологію сарматів, повідомляє історик Аріан, один із прокураторів Римської імперії, який з ними воював, а тому знав їх не з чуток: «Їхніх коней спочатку складно розігнати, зате вони витримують яке завгодно навантаження; й тоді можна бачити, як жвавий, кремезний і дорідний кінь знесилюється, а ця мала шолудива шкапчина спочатку переганяє того, а потім залишає далеко позаду».
Легендарні амазонки — ймовірно, сарматські жінки (барельєф на храмі Аполлона в Бассах, близько 450-420 рр. до н. е.)
З образами яких жінок давнини схожі сарматки?
Пізнавально й цікаво
Сарматські амазонки
Особливістю сарматського соціального устрою було високе становище в суспільстві жінок. Сарматські жінки не лише підтримували лад у господарстві й виховували дітей. Сарматки були воїнами нарівні з чоловіками. В могилу померлої жінки, навіть дівчинки, крім прикрас, клали зброю. А родинні поховання формувалися навколо могили жінки, яку вважали праматір'ю. Обожнювали полювати, виїжджали «на кабана» іноді з чоловіками, а вряди-годи й без них.
Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Особливе місце в сарматській спільноті посідали жінки. Жили сармати табором, у наметах, які взимку утеплювали. Це був народ кочовий — залишалися вони на одному місці доти, допоки худоба не з’їдала траву. Ховаючи померлих, вони клали поруч із ними речі, якими ті користувалися за життя: чоловікам — зброю, кубки з вином; жінкам — прикраси, дзеркальця, голки.
Уміли добувати й обробляти метали. Сармати досить активно торгували шкірами, виробами ремісників. Але головний прибуток отримували від продажу рабів у різні країни світу.
У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.
Оскільки невід’ємною частиною життя цих кочівників була тварина, це позначилося на їхній культурі. Сарматські золоті й срібні вироби виконані в так званому звіриному стилі.
Самобутні звичаї й традиції сарматів вплинули на звичаї й традиції народів, що жили поряд із ними. Як вважають мовознавці, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
Объяснение:
ответ:На кого схожі воїни, зображені на ілюстрації? Як ви можете їх схарактеризувати?
Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом параграфа, ви помітите, що він не поділяється на пункти. Пропонуємо вам скласти план параграфа самостійно або разом із друзями.
Сарматські племена панували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. Сармати вважаються спорідненим зі скіфами народом: «савромати розмовляють скіфською мовою, але з давніх часів перекрученою» (Геродот).
Українські землі на початку нашої ери
1. Позначте на контурній карті території розселення сарматських племен.
2. Поміркуйте, чому на карті немає підпису «сармати», а є назви різних племен.
3. Які народи, держави були сусідами сарматів?
4. Поміркуйте, як могли складатися відносини між сарматами та їхніми сусідами.
Античні автори завжди підкреслювали войовничість сарматів. У мирний час вони поділяли зони впливу й учиняли набіги на праслов’янські села, на землі понтійського царя Мітрідата, на античні поліси (Ольвію, Тіру, Ніконій). Із сарматами вела постійні війни Римська імперія.
Пізнавально й цікаво
Сармати в римських описах
«Люте обличчя, грубий голос, ні волосся, ні борода не стрижені». Цікаве що до збагнути психологію сарматів, повідомляє історик Аріан, один із прокураторів Римської імперії, який з ними воював, а тому знав їх не з чуток: «Їхніх коней спочатку складно розігнати, зате вони витримують яке завгодно навантаження; й тоді можна бачити, як жвавий, кремезний і дорідний кінь знесилюється, а ця мала шолудива шкапчина спочатку переганяє того, а потім залишає далеко позаду».
Легендарні амазонки — ймовірно, сарматські жінки (барельєф на храмі Аполлона в Бассах, близько 450-420 рр. до н. е.)
З образами яких жінок давнини схожі сарматки?
Пізнавально й цікаво
Сарматські амазонки
Особливістю сарматського соціального устрою було високе становище в суспільстві жінок. Сарматські жінки не лише підтримували лад у господарстві й виховували дітей. Сарматки були воїнами нарівні з чоловіками. В могилу померлої жінки, навіть дівчинки, крім прикрас, клали зброю. А родинні поховання формувалися навколо могили жінки, яку вважали праматір'ю. Обожнювали полювати, виїжджали «на кабана» іноді з чоловіками, а вряди-годи й без них.
Основою суспільного устрою сарматів була родова община, утворена групою споріднених сімей. Особливе місце в сарматській спільноті посідали жінки. Жили сармати табором, у наметах, які взимку утеплювали. Це був народ кочовий — залишалися вони на одному місці доти, допоки худоба не з’їдала траву. Ховаючи померлих, вони клали поруч із ними речі, якими ті користувалися за життя: чоловікам — зброю, кубки з вином; жінкам — прикраси, дзеркальця, голки.
Уміли добувати й обробляти метали. Сармати досить активно торгували шкірами, виробами ремісників. Але головний прибуток отримували від продажу рабів у різні країни світу.
У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.
Оскільки невід’ємною частиною життя цих кочівників була тварина, це позначилося на їхній культурі. Сарматські золоті й срібні вироби виконані в так званому звіриному стилі.
Самобутні звичаї й традиції сарматів вплинули на звичаї й традиції народів, що жили поряд із ними. Як вважають мовознавці, від сарматів в українській мові збереглося багато слів. Наприклад: дбати, тримати, катувати, Дунай, Дніпро, Дністер, Дон та інші.
Объяснение:
Неточное и дискредитированное понятие «влияние» уместно заменить словом «диалог» , ибо в широкой исторической перспективе взаимодействие культур всегда «диалогично» . Этот русско-византийский «диалог» начался крещением Руси.
Для русского народа, сравнительно поздно вступившего на путь исторического развития, принятие христианства означало в то время приобщение к многовековой и высокой культуре Византии. Но христианизация Руси не является единственной отправной точкой окультуривания русского народа. Даже несмотря на то, что музыка, живопись, в значительной мере архитектура и почти вся литература Киевской Руси находились в орбите именно христианской мысли.
Красота византийского богослужения, и ее эстетический эффект заставили русских послов предпочесть христианскую веру византийского образца. Захваченные этой красотой, древние славяне и обратили свои сердца к греческой мудрости, воспринятой ими прежде всего в форме художественных образов. По определению искусствоведа В. В. Бычкова, платоновская мысль о «Тождестве красоты, истины и божества, своеобразно воплощенное в византийском храмовом действе, оказалось очень близкой сердцу древнего славянина. Уже при первых контактах с Византией Русь воспринимала, еще не осознавая этого полностью, самую суть византинизма – выдвижение эмоционально – эстетической сферы во главу всей духовной культуры. Именно поэтому Древняя Русь смогла продолжить непрерывную линию духовной традиции» . Красота греческого богослужения стала одним из главных критериев истинной религии. Такое преклонение перед красотой, выраженное в тексте летописи : «Повести временных лет» , выявляет эстетическую подготовленность, настроенность на восприятия этой красоты, отнюдь не простой, а чрезвычайно утонченной, обладающей сложной символикой, своеобразным языком. Жители Киевской Руси постепенно усваивают христианское мировоззрение, согласно которому воспринимаемый мир не обладает истинной реальностью. Он есть лишь отражение имеющего приснобытие (то есть вечное существование) мира высших истин, приблизиться к смыслу которых можно через божественное откровение с верой, посредством умного созерцания, мистического прозрения. Эти истины воспринимаются человеком как знаки, символы. Символ выступал познания, освоения мира и был по – существу единственной сохраненной связкой сакрального и мирского.
Византийская эстетика оказала огромное влияние на музыкальную культуру Киевской Руси, надолго определив путь развития русской музыки. Церковное пение, услышанное русскими послами в Константинополе, поразило их воображение неслыханной до того сладостной красотой. Если народная песнь сопровождала жизнь человека, глубоко входила в его быт, труд, отдых, от колыбельных до похоронных плачей, то церковная музыка выполняла иную задачу. «Всякое ныне житейское отложим попечение» - эти слова Херувимской песни из Летургии говорят о том, что музыка направлена на абстрагирование. Необходимо забыть все заботы, сосредоточиться на неземных, нездешних образах. Назначение божественных гимнов привести душу к гармонии, к согласованию с божеством. Принцип канона играл важнейшую роль в культуре Византии, где он складывался постепенно, формируя все виды богослужебных чинопоследований. Канон обладал охранительной тенденцией, он не позволял привносить в церковную культуру ничего низкого банального, чуждого ей. Византийский канон лег в основу певческой церковной культуры Древней Руси.
Культура всякого народа складывается из суммы ценностей, унаследованных от времен, собственного вклада современников, заимствований от других культур.
Так культура Киевской Руси унаследовала культуру многих восточнославянских племен, составивших ядро государства, она испытала влияние византийской культуры, которая оказала на нее заметное влияние. Внешнее культурное вторжение византийской культуры сыграло роль катализатора, вывело и дремотного равновесия, оно обогатило древнерусскую культуру.