период истории, когда часть Индийского субконтинента находилась под управлением англичан: сначала Ост-Индской компании, а затем непосредственно Британской империи. Британское правление в Индии началось в 1757 году, когда после битвы при Плесси англичанин Роберт Клайв сделал навабом Бенгалии Мира Джафара. По другой версии, это случилось в 1765 году, когда Ост-Индская Компания получила право сбора налогов в Бенгалии и Бихаре, или в 1773 году, когда была основана столица британской Бенгалии в Калькутте и назначен первый генерал-губернатор, Уоррен Гастингс. В 1818 году Компания победили империю Маратха, установила контроль над её территорией и стала доминировать на всем субконтиненте. Компания была частной организацией, которая подчинялась совету директоров в Лондоне. Первоначально она ставила своей целью монополию на торговлю с Индией, но постепенно обрела правительственные функции, завела свою армию и администрацию. Британское правительство сначала не контролировало Компанию, несмотря на многочисленные жалобы на коррупцию и злоупотребления её чиновников. Только в 1784 году Индийский акт Питта дал британскому правительству контроль над Компанией. Правление Компании длилось до 1857 года, когда после восстания сипаев оно было ликвидировано. Актом об управлении Индией 1858 года британское правительство взяло на себя прямое управление вице-королевством Индия
Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.
Объяснение:
Политика Павла 1 до разрыва отношений с Великобританией, и уплотнением отношений с Франицей, прямым образом была направлена на реализованние интересов Российской Империи. После разрыва отношений с Великобританией и похода казаков в Индию, можно говорить что внешняя политика Павла 1 была провальной, и не направленной на интересы собственной страны.
Объяснение: