Утро.
Я просыпаюсь в постеле после вчерашнего, трудного дня! Мне очень хочется выпить кувшин воды, что бы охладиться. После утрених умывания я к мпесту где у меня хранилась одежда!
День.
Хотелось сегодня отдохнуть и не заниматься ничем, но приходиться работать каждый день! Надо вспахать поле, убрать дом, посеять картофель и огурцы.
Ух... День подходит к концу, а еще столько дел. Надо торопиться!
Вечер.
Ну все мне кажется. Все дела завершены! Теперь можно спокойно читать свою любимую книгу и не прочем сначало поесть! Ну все время уже позднее. Пора ложиться спать. Спокойной Ночи!
Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.
Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник).
Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметники)
Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно, це дієслова).
Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
Коза́к — вільний лицар, шляхетний оборонець рідної землі, одвічний вартовий свободи і незалежності українського народу.
Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набігами на татарські улуси.
Перші згадки пра українських козаків відносяться до кінця XV століття, хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період. Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників — вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння.
Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами. До другої половини XVI століття існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів. До початку XVII століття усі ті спільноти ввійшли до козацького стану.
Старости прикордонних земель використовували фортеці для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони.
Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII століття стало найважливішим чинником захисту України від татаро-турецької і польсько-католицької загрози.
Зміст
1 Степи Нижнього Подніпров'я
2 Розпад Золотої Орди
3 Татарські набіги
4 Оборона прикордонних територій
5 Уходництво
6 Козак
7 Війна з татарами
8 Масове переселення у степи
9 Відносини з офіційною владою
10 Козацтво як неконтрольована військова сила
11 Зміцнення Кримського ханства
12 Організація козацтва
13 Будівництво січей
14 Утворення вільного запорізького козацтва
15 Примітки
16 Джерела
17 Посилання
Объяснение: