Осенью 72 года было полностью разгромлено войско претора Публия Вариния, а сам он чуть не попал в плен, что повергло власти Рима в немалое смятение. А перед этим спартаковцы наголову разгромили римский легион под командованием претора Клодия, который самонадеянно поставил свой укрепленный лагерь прямо на единственной тропе, которая вела к вершине Везувия. Тогда гладиаторы сплели из виноградной лозы длинную лестницу и ночью спустились по ней с горного обрыва. Римский легион, внезапно атакованный с тыла, был разбит.
Против Спартака были направлены две армии во главе с опытными и победами полководцами — консулами Г. Лентулом и Л. Геллием. Однако предводитель восставших римских рабов оказался талантливым полководцем. Воспользовавшись разобщенностью действий наступавших на него армий консулов Г. Лентула и Л. Геллия, он разбил их поодиночке. В Северной Италии, в провинции Цизальпинская Галлия, в битве при Мутине (южнее реки Падус — По) в 72 году Спартак наголову разбил войска проконсула Кассия.
Сенату, встревоженному действиями непобедимых повстанцев, нужен был человек, которому можно было бы доверить борьбу с мятежниками. Свои услуги предложил Марк Лициний Красс, и сенат поручает ему миссию подавления мятежа.
Павел отменил 2 января 1797 г. статью Жалованной грамоты, запрещавшую применять телесные наказания к дворянскому сословию. Были введены телесные наказания за убийство, разбои, пьянство, разврат, служебные нарушения.
В 1798 г. Павел I запретил дворянам офицерами менее года отставку.
Указом от 18 декабря 1797 г. дворян обязали платить налог для содержания органов местного самоуправления в губерниях. В 1799 г. сумма налога была увеличена.
В 1799 г. дворяне стали платить подать по 20 рублей «с души».
Указом от 4 мая 1797 г. император запретил дворянам подавать коллективные Император указом от 15 ноября 1797 г. запретил допускать к участию в выборах дворян, уволенных со службы за Число избирателей было сокращено, и губернаторы получили право вмешиваться в выборы.
В 1799 г. упразднены губернские дворянские собрания.
23 августа 1800 г. отменено право дворянских обществ выбирать заседателей в судебные органы.
Дворян, уклонявшихся от гражданской и военной службы, Павел I приказал предавать суду. Император резко ограничил переход с военной службы на гражданскую.
Павел ограничил дворянские депутации и возможность подавать жалобы. Это было возможно только с разрешения губернатора.
Объяснение:
ответ
На Ізі
Объяснение:
Третій хрестовий похід (1189-1192) — хрестовий похід, який був ініційований папою Григорієм VIII і після його смерті продовжений Климентом III. У ньому взяли участь четверо наймогутніших європейських монархів — німецький імператор Фрідріх I Барбаросса (загинув у цьому поході), французький король Філіп II Август, австрійський герцог Леопольд V і англійський король Річард I Левове Серце.
Передумови
До 1189 року з часів Другого хрестового походу (1147—1149 роки) ситуація для держав хрестоносців тільки погіршувалася, почався їхній внутрішній розпад, який уміло використав емір Алеппо і Мосула Нур ад-Дін. Він захопив Дамаск, послабив Антіохійське князівство. Разом з цим на півночі Палестини візантійський імператор Мануїл I вів активну політику, направлену на відновлення колишньої величі Римської імперії, прагнучи приєднати князівство Антіохія до своєї імперії.
Безпосереднім приводом до початку цього хрестового походу стало захоплення у жовтні 1187 року мусульманським полководцем Салах ад-Діном (Саладіном) Єрусалима, який хрестоносці підкорили ще під час Першого хрестового походу. Хрестоносці вважали причиною цієї поразки Візантійську імперію, незаслужено звинувативши її в підбурюванні і до мусульманам. Візантійців стали сприймати не тільки як не особливо ревних прихильників звільнення Гробу Господнього, але й як зловмисних і лукавих лицемірів, які постійно зраджують хрестоносців.
Воїни Салаха ад-Діна
Підготовка
Звістка про те, що Єрусалим захоплено сарацинами, була отримана в Європі не раніше 1188 року. Перші звістки прийшли до римського папи Григорія VIII, який незважаючи ні на які труднощі та перешкоди, прийняв ідею проголошення Третього хрестового походу. Швидко було складено кілька визначень, що мали на меті поширити заклик про хрестовий похід по всіх західних державах. Кардинали дали папі римському слово взяти участь у просуванні походу і проповідуючи його пройти босоніж по Німеччині, Франції та Англії. Папа ж зважився вкласти всі церковні кошти до того, щоб полегшити участь у поході представникам усіх соціальних в. Для цього було зроблено розпорядження про припинення внутрішніх війн, лицарям полегшений продаж їхніх володінь (ленів), відстрочено стягнення боргів, оголошено, що будь-яке сприяння звільненню християнського Сходу буде відпущенням гріхів. На території Англії та Франції з духовенства брали податок на похід — так звану Саладинову десятину, що принесло багато грошей для організації походу.
Третій хрестовий похід відбувався при обставинах більш сприятливих, ніж перші два. У ньому брали участь три короновані особи: німецький імператор Фрідріх I Барбаросса, французький король Філіпп II Август і англійський король Річард Левове Серце. Але загального керівництва не було, через що до Святої землі хрестоносне воїнство прямувало різними шляхами. Цілі самих монархів були багато в чому різними. Оскільки Річард і Філіпп II були друзями, вони сформували спільну колону англо-французьких військ, тоді як Фрідріх Барбаросса до них не приєднався і рушив самостійною колоною. Таким чином Третій хрестовий похід розпався на окремі епізоди: рух англо-французьких військ, рух німецьких і облога Акри.
Початок походу
В 1190 році англійський та французький королі виступили в похід. Річард Левове Серце шукав, перш за все, лицарських подвигів і слави. Він оточив себе блискучою свитою і лицарями, на своє військо, за свідченням сучасників, він витрачав за один день стільки, скільки інші королі витрачали за місяць. Збираючись у похід, свої володіння він або віддавав в оренду, або закладав і продавав. Таким чином, він дійсно зібрав величезні кошти; його військо відрізнялося хорошим озброєнням.