Сам термин «средние века» впервые был введен в 1453 г. итальянским гуманистом Флавио Бьондо. До этого использовали термин «темные века», который на данный момент обозначает более узкий отрезок временного периода средневековья (VI—VIII века). В оборот данный термин был введен профессором Галльского университета Христофором Целлариусом (Келлером). Этот человек также разделил всемирную историю на античность, средневековье и новое время. Стоит сделать оговорку, сказав, что речь в данной статье пойдет именно о европейском средневековье.
Для данного периода характерна феодальная система землепользования, когда существовал феодал-землевладелец и наполовину зависимый от него крестьянин. Также характерны: - иерархическая система отношений между феодалами, которая состояла в личной зависимости одних феодалов (вассалов) от других (сеньоров); - ключевая роль церкви, как в религии, так и в политике (инквизиции, церковные суды); - идеалы рыцарства; - расцвет средневековой архитектуры – готики (в искусстве в том числе).
У Західній Європі цю епоху називають ранній сучасниий європейський період, що включає в себе протестантську Реформацію, Європейські релігійні війни, Епоху Великих географічних відкриттів і початкуєвропейського колоніалізму, зростання сильного централізованого уряду, початок формування національним держав, які є прямими попередниками сучасних держав, епоху Просвітництва і наукових досягнень першого етапу Промислової революції. Поява культурного і політичного домінування Західного Світу протягом цього періоду відома як Велика дивергенція.
Раннього сучасний період закінчується Французькою революцією,Наполеонівськими війнами і ліквідацією Священної Римської імперії наВіденському конгресі. В кінці раннього сучасного періоду Британська таРосійська імперії перетворилися на світові держави, в той час як три великі Азіатські імперії раннього сучасного періоду, Османська Туреччина, Індія Моголів та Китай Цінь, увійшли у період стагнації або занепаду.
Відродження та «ранній новий час»
Вислів «ранній новий час» часто вважають тотожним термінуВідродження. Проте, «Відродження» правильно вживати у відношенні до ряду різноманітних культурних подій, які сталися за кілька сотень років у різних частинах Європи — особливо у центральній і північній Італії — і, охоплює перехідний період від пізньосередньовічної цивілізації до початку раннього нового періоду. В образотворчому мистецтві і архітектурі, термін «ранній новий час» не є прийнятним, тому що епоха Відродження виразно відрізняється від нього. Визначення «ранній новий час» може стосувати лише при вивченні літератури цього періоду. Європейська музика раннього сучасного періоду, як правило, ділиться на музикуВідродження і Бароко. Так само, філософія поділяється нафілософію Відродження і Просвітництва. Інші галузі відзначаються набагато більшою послідовністю протягом усього періоду, наприклад війна і наука.
Стоит сделать оговорку, сказав, что речь в данной статье пойдет именно о европейском средневековье.
Для данного периода характерна феодальная система землепользования, когда существовал феодал-землевладелец и наполовину зависимый от него крестьянин. Также характерны:
- иерархическая система отношений между феодалами, которая состояла в личной зависимости одних феодалов (вассалов) от других (сеньоров);
- ключевая роль церкви, как в религии, так и в политике (инквизиции, церковные суды);
- идеалы рыцарства;
- расцвет средневековой архитектуры – готики (в искусстве в том числе).