Золотая орда окончательно распалась и исчезла вовсе к 1502у году. Это был период правления Ивана Третьего. В связи с этим событием внешняя политика грозного царя была в основном направлена на возвращение собственных земель. Так к примеру велись бои Москвы с Литвой.
Объяснение:
Дело в том, что в предыдущие времена очень многие русские княжества примкнули к Литве и Польше, пытаясь получить более сильную защиту от ордынцев.
Когда необходимость такой защите отпала и русские князья увидели вновь обретенную мощь Москвы, они стали постепенно возвращаться и переходить под покровитель твою Ивана Третьего.
Оставшиеся в Литве территории вскоре были отвоеваны в ходе борьбы Ивана Грозного и Александра литовского. Победив эту войну Москва забрала назад свои Смоленск, Новгород и Черниговской княжество.
Как следствие в 1503 году противоборствующие стороны подписали перемирие сроком на шесть лет.
Также за время своего правления Иван Третий неоднократно пытался возвратить под свое покровительство Казань. Успехом увенчался поход в 1487 году. Казанской ханство было взято. По решению царя на престол здесь был усажен хан Махмет-Аминь. На протяжении 17 лет он был покорным подданным московского княжества.
По всему видно, что Иван третий не проводил захватническую деятельность на внешних рубежах. Он лишь старался восстановить потерянное ранее.
Золотая орда окончательно распалась и исчезла вовсе к 1502у году. Это был период правления Ивана Третьего. В связи с этим событием внешняя политика грозного царя была в основном направлена на возвращение собственных земель. Так к примеру велись бои Москвы с Литвой.
Объяснение:
Дело в том, что в предыдущие времена очень многие русские княжества примкнули к Литве и Польше, пытаясь получить более сильную защиту от ордынцев.
Когда необходимость такой защите отпала и русские князья увидели вновь обретенную мощь Москвы, они стали постепенно возвращаться и переходить под покровитель твою Ивана Третьего.
Оставшиеся в Литве территории вскоре были отвоеваны в ходе борьбы Ивана Грозного и Александра литовского. Победив эту войну Москва забрала назад свои Смоленск, Новгород и Черниговской княжество.
Как следствие в 1503 году противоборствующие стороны подписали перемирие сроком на шесть лет.
Также за время своего правления Иван Третий неоднократно пытался возвратить под свое покровительство Казань. Успехом увенчался поход в 1487 году. Казанской ханство было взято. По решению царя на престол здесь был усажен хан Махмет-Аминь. На протяжении 17 лет он был покорным подданным московского княжества.
По всему видно, что Иван третий не проводил захватническую деятельность на внешних рубежах. Он лишь старался восстановить потерянное ранее.
На початок 20 та 21 століття початковий етап книговидання на землях України і вивчений, і висвітлений недостатньо. Усвідомити це до експедиції за старовинними виданнями та створення Музею мистецтва давньої української книги в місті Львів. Створенню музею сприяли усвідомлення важливої ролі Львова як центру книжкової культури та діяльність в місті українського та російського друкаря Івана Федорова (Федоровича).
Науковою сенсацією стали привезені з експедиції видання, якраз створені не в друкарні Івана Федоровича і до — років діяльності друкаря в місті Львів. Це дозволило припустити гіпотезу, що центрів першодрукарства на землях України було більше і якісь з них виникли та діяли до друкарні в Онуфріївському монастирі Львова. Відомим центром кириличних видань був польський Краків, де мешкала впливова українська діаспора. Ймовірно, за її ініціативи кириличні видання створив друкар Швайпольт Фіоль (Святополк фіола ?), чи то німець, чи то українець за походженням. До 20 століття зберіглося 79 примірників видань Фіоля, незважаючи на утиски майстра і спалення частини накладу його видань католиками-поляками.
Серед перших видань давньоукраїнською та кириличним шрифтом -
«Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття»,
«Часословець» (1491),
«Тріодь пісна» (не датована, датується 1490-ми роками)
«Тріодь цвітну» (1491)
Але першим виданням кирилицею слід вважати книги друкарні Степана Дропана.
Серед перших українських видань 16 століття —
«Новий тестамент» із мідними замочками, Почаїв, 1511 р.
«Тріодь» у шкіряній оправі, Київ, 1527 р.
«Анфологіон» у шкіряній оправі, Львів, 1542 р
«Служебник», Львів, 1546 р. та інші.
Принагідно це підтверджене і написом на надгробку Івана Федорова (у перекладі І. Крип'якевича): «Іван Федорович, друкар Москвитин, котрий своїм заходом занедбане друкарство обновив, умер у Львові. Друкар книг перед тим невидимих…», тобто Іван Федоров відновив книговидання, пред тим занедбане у Львові.
Розвиток освіти в Україні у XVIII ст.
У другій половині XVIII ст. культурний розвиток українського народу значно активізувалися, власне XVIII ст. стало періодом великого культурного піднесення, у суспільстві почався природний процес формування культурних блоків
В Україн гається відносно високий порівняно з Росією рівень письменності. У багатьох селах функціонують школи, де навчаються діти старшини, козаків і селян. Так, на Слобожанщині була 131 трирічна церковнопарафіяльна школа.
Наука й освіта вищого рівня зосередились у Київській колегії (з 1701 р. — Академія). Києво-Могилянська академія була першим і найкращим за значенням вищим навчальним закладом України. В її стінах здобували освіту українські діти і діти слов'янських народів. Студенти Академії продовжували навчання, що було нормою, у провідних європейських навчальних закладах. З неї вийшло чимало талановитих і обдарованих державних діячів, науковців, письменників і митців: Ш. Прокопович, Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, І. Григорович-Барський, Н. Згурський, О. Шумлянський та ін. Академія мала велику бібліотеку, яка наприкінці XVIII ст. налічувала близько 10 тисяч томів з різних галузей знань на всіх європейських мовах, якими вільно володіли студенти.