1. Двосторонні міждержавні відносини :
а) прикордонні держави
Прикордонні держави - найближче зовнішнє середовище, від
взаємодії з яким безпосередньо залежить мир і стабільність по всій
периферії кордонів України, її нормальний внутрішній розвиток,
безперешкодне і широке спілкування із зовнішнім світом.
б) західні держави - члени ЄС та НАТО
Західним державам належить провідна роль в сучасній
міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі
і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і
регіональними процесами. Виходячи з цього визначальною рисою
зовнішньої політики України щодо цих держав є встановлення з ними
відносин політичного і військового партнерства, взаємовигідного
економічного співробітництва, широких культурних, наукових,
гуманітарних зв'язків.
в) географічно близькі держави
Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними
країнами є своєрідним мостом між Україною і заходом Європи.
Україна прагнутиме до розвитку з ними повномасштабних дружніх
відносин. Співробітництво з географічно близькими державами
розширюватиме смугу стабільності і миру навколо України, сприятиме
її утвердженню як впливової європейської держави, торуватиме шляхи
до широких політичних, економічних, культурних, наукових,
гуманітарних стосунків з Центральною, Північно-Східною і
Південно-Східною Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України
з географічно близькими державами є необхідною умовою повноцінного
інтегрування України у сім'ю європейських народів, її активної
участі в регіональному і субрегіональному співробітництві.
г) держави Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та
Латинської Америки
Україна підтримує виходячи з міркувань політичної та
економічної доцільності двосторонні відносини з тими азіатськими,
африканськими, латиноамериканськими державами, а також країнами
Азіатсько-Тихоокеанського регіону, які відіграють помітну роль у
світовій та регіональній політиці, мають високий рівень
економічного розвитку, розташовані у стратегічно важливих для
Української держави регіонах.
Миссисипи стал последним штатом США, который официально ратифицировал 13-ю поправку к Конституции США, отменяющую рабство. О том, что до сих пор в Миссисипи было узаконено рабство, удалось узнать по чистой случайности.
Система рабовладения существовала в США в 1619—1865 годах. Впервые африканские невольники были завезены в британскую Виргинию английскими колонистами в 1619 году. По разным данным, на территорию Американского континента было завезено более 12 млн африканцев, из них около 645 тысяч на территорию США[1]. По состоянию на 1860 год, из 12-миллионного населения 15 американских штатов, где сохранялось рабство, 4 миллиона были рабами. Из 1,5 млн семей, живущих в этих штатах, более 390 тыс. семей имели рабов.
Один из основателей Республиканской партии США Авраам Линкольн с самого начала своей политической карьеры выступал против рабства. После избрания его президентом в 1861 году часть южных штатов объявили о своем выходе из состава США, что в итоге привело к образованию Конфедерации, состоящей из 13 штатов Юга. В результате развязалась Гражданская война между Севером и Югом, которая продолжалась с 1861 по 1865 год и привела в том числе и к отмене рабства в США.
Отменяющая рабство Тринадцатая поправка к Конституции США была принята Конгрессом во время Гражданской войны 31 января 1865 года и вступила в силу 6 декабря 1865 года после того, как её ратифицировали необходимые три четверти штатов — 27 из существовавших на тот момент 36. Тринадцатая поправка запрещала рабство и принудительный труд, кроме наказания за преступление. Однако некоторые штаты неторопливо присоединялись к этой инициативе на протяжении более чем ста лет: так, в Кентукки — последнем перед Миссисипи — это было сделано лишь в 1976 году. Более того, даже после вступления поправки в силу в США действовал закон, разрешавший задержание беглых рабов на территориях, где рабство было уже отменено.
Объяснение:
вот :)