Вулиці Яна Гуса існують в Ужгороді, Дніпрі, Кривому Розі і Горлівці, а провулок Яна Гуса є в місті Дубно Рівненської області.
Гусів камінь відкритий 12 вересня 2015 року на честь 600-ліття з дня спалення Містра Яна Гуса і 110-ліття чеського села Богемка Миколаївської області (концепція і реалізація Мілослав Янчік), де живуть нащадки чеських побілогорських євангельських емігрантів.
День спалення Яна Гуса — 6 липня — був державним святом першої Чехословацької Республіки (1918-1939) і є державним святом Чеської Республіки.
У 2005 році за результатами опитування Ян Гус опинився на сьомому місці у списку найвидатніших чехів.
На чеській залізниці курсує потяг «Ян Гус» за маршрутом Прага-Пльзень-Нюрнберг.
На честь Яна Гуса названо астероїд 1840 Гус
Томаш Гарріг Масарик використовував ім'я Гус у своїй промові в Женевському університеті 6 липня 1915 для захисту проти Австрії .[1]
У 1999 році папа римський Іван-Павло II висловив жаль з приводу жорстокої страти Яна Гуса й визнав його як реформатора церкви. Проте деякі погляди Гуса (такі, як той, що священик, який живе в гріху, не має права здійснювати таїнства) й досі католицька церква сприймає як теологічно неприйнятні.
Православна церква Чеських земель і Словаччини шанує Яна Гуса та Єроніма Празького, як мучеників. Також, за ініціативою цієї церкви, розпочато роботу з визнання цих діячів православними святими.
Міська рада Констанци в той самий день винесла ухвалу стратити Гуса через спалення. Місце страти призначено за міською брамою, на дорозі до Готтлібена. Дорогою до вогнища Гус співав пісню про Діву Марію Christi virgo dilectissima та переконував людей, що не вчив єресі. Уже прив'язаному до стовпа Гусові королівський посадовець востаннє запропонував зректися і зберегти життя. Гус відмовився зі словами: «Яких же помилок мені зректися, коли я ніяких не визнаю за собою. Закликаю Господа в свідки, що не вчив і не проповідував того, що посвідчили про мене кривосвідки. Головною метою моєї проповіді та всіх моїх творів було відвернути людей від гріха. І в цій істині, яку я проповідував згідно з Євангелієм Ісуса Христа і тлумаченням святих учителів, я сьогодні радісно хочу померти».
Після цього вогнище запалено. Попіл, що лишився від вогнища, вкинуто в річку Рейн, щоб прихильники не змогли зробити з його могили місце поклоніння.
Пізніше Констанцький собор також засудив до спалення сподвижника Яна Гуса Єроніма Празького й оголосив єретиком Джона Вікліфа, що помер 1384 року. Пізніше на основі цієї ухвали Вікліфові рештки вийнято з могили і спалено.
Звістка про спалення Гуса спричинила заворушення на чеських землях, що пізніше призвели до запеклих та спустошливих гуситських воєн.
ответ:Рома́н Мстисла́вич Га́лицкий (ок. 1150 — 19 июня 1205) — князь новгородский (1168—1170), волынский (1170—1187, 1188—1199), галицкий (1188), первый князь галицко-волынский (1199—1205), великий князь Киевский (1201, 1204). Галицко-Волынская летопись титулует его «самодержцем всея Руси» и также называет «(царём) в Руской земли». В Ипатьевской летописи под 6709 (1201) годом называется «великим князем Романом» и «самодержцем всея Руси». Сын волынского, а затем великого киевского князя Мстислава Изяславича и польской княжны Агнешки, дочери Болеслава Кривоустого.
Вулиці Яна Гуса існують в Ужгороді, Дніпрі, Кривому Розі і Горлівці, а провулок Яна Гуса є в місті Дубно Рівненської області.
Гусів камінь відкритий 12 вересня 2015 року на честь 600-ліття з дня спалення Містра Яна Гуса і 110-ліття чеського села Богемка Миколаївської області (концепція і реалізація Мілослав Янчік), де живуть нащадки чеських побілогорських євангельських емігрантів.
День спалення Яна Гуса — 6 липня — був державним святом першої Чехословацької Республіки (1918-1939) і є державним святом Чеської Республіки.
У 2005 році за результатами опитування Ян Гус опинився на сьомому місці у списку найвидатніших чехів.
На чеській залізниці курсує потяг «Ян Гус» за маршрутом Прага-Пльзень-Нюрнберг.
На честь Яна Гуса названо астероїд 1840 Гус
Томаш Гарріг Масарик використовував ім'я Гус у своїй промові в Женевському університеті 6 липня 1915 для захисту проти Австрії .[1]
У 1999 році папа римський Іван-Павло II висловив жаль з приводу жорстокої страти Яна Гуса й визнав його як реформатора церкви. Проте деякі погляди Гуса (такі, як той, що священик, який живе в гріху, не має права здійснювати таїнства) й досі католицька церква сприймає як теологічно неприйнятні.
Православна церква Чеських земель і Словаччини шанує Яна Гуса та Єроніма Празького, як мучеників. Також, за ініціативою цієї церкви, розпочато роботу з визнання цих діячів православними святими.
Міська рада Констанци в той самий день винесла ухвалу стратити Гуса через спалення. Місце страти призначено за міською брамою, на дорозі до Готтлібена. Дорогою до вогнища Гус співав пісню про Діву Марію Christi virgo dilectissima та переконував людей, що не вчив єресі. Уже прив'язаному до стовпа Гусові королівський посадовець востаннє запропонував зректися і зберегти життя. Гус відмовився зі словами: «Яких же помилок мені зректися, коли я ніяких не визнаю за собою. Закликаю Господа в свідки, що не вчив і не проповідував того, що посвідчили про мене кривосвідки. Головною метою моєї проповіді та всіх моїх творів було відвернути людей від гріха. І в цій істині, яку я проповідував згідно з Євангелієм Ісуса Христа і тлумаченням святих учителів, я сьогодні радісно хочу померти».
Після цього вогнище запалено. Попіл, що лишився від вогнища, вкинуто в річку Рейн, щоб прихильники не змогли зробити з його могили місце поклоніння.
Пізніше Констанцький собор також засудив до спалення сподвижника Яна Гуса Єроніма Празького й оголосив єретиком Джона Вікліфа, що помер 1384 року. Пізніше на основі цієї ухвали Вікліфові рештки вийнято з могили і спалено.
Звістка про спалення Гуса спричинила заворушення на чеських землях, що пізніше призвели до запеклих та спустошливих гуситських воєн.
вибирайте.