Якби не рішуча та безкомпромісна боротьба ОУН, котра стала своєрідним імунітетом нації проти будь-якого поневолення, то навряд чи в складі України були б Волинь і Полісся, Слобожанщина і Таврія, а сама Україна цілком могла б повторити гірку долю окремих постсовєцьких держав, які так і не змогли вирватися з орбіти імперської Московії.
Вкривши себе нетлінною славою та сповна виконавши на тому етапі свою місію, провідники визвольного чину ОУН передали естафету національного змагу своїм ідейним послідовникам і сьогодні, завдяки націоналістам, вже сотні місцевих рад прийняли постанови про підняття революційного червоно-чорного стягу на адмінбудівлях у дні національних свят. Як і на Першому Конгресі, сучасні українські націоналісти усвідомили необхідність об'єднання заради зміцнення та консолідації своїх лав і вже зробили для цього конкретні кроки...
Объяснение:
На межі 1850—1860-х років в Україні з новою силою завирувало національне громадське життя, яке отримало назву громадівський рух. Засновниками руху стали члени Кирило-Мефодіївського братства. Відбувши покарання, наприкінці 1850-х років вони почали збиратися в Петербурзі, де, на відміну від провінцій, поліцейський режим трохи пом'якшав. У північній російській столиці знову зустрілися Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, М. Білозерський