Агресивна політика фашистської Німеччини, загарбання нею кількох європейських країн, провал радянських ініціатив щодо колективної безпеки, політика "умиротворення" агресора, авторами якої були Англія і Франція, призвели до зміни зовнішньополітичного курсу СРСР. 23 серпня 1939 року між Німеччиною та СРСР було підписано Пакт про ненапад. Відомі тепер секретні протоколи до нього свідчать про домовленість Сталіна і Гітлера щодо загарбання багатьох країн. Володимир Павлов (перекладач Сталіна) згадував, що Сталін прямо почав розмову з Ріббентропом із зазначення лінії розмежування сфер впливу. Пропозиція німецького уряду полягала в тому, що лінія повинна була територією Польщі йти по Віслі і Нареву, Прибалтики - по Двіні, залишаючи за німцями Литву і навіть західну частину Латвії. Сталін не погодився і став вимагати для СРСР незамерзаючі латвійські порти Лібаву (Лієпая) і Віндаву (Вентспілс). Ріббентроп, не маючи на це повноважень, завагався і шифрованим повідомленням запитав думку Гітлера. Телеграма про згоду прийшла о 22 годині 05 хвилин за московським часом. О 2 годині 30 хвилин ночі 24 серпня Пакт про ненапад між СРСР і Німеччиною було підписано. Але для того щоб встигнути опублікувати його в ранкових газетах, вирішили поставити дату 23 серпня. Цей документ фактично був актом свавільного поділу Європи на "сфери інтересів" і відкрив шлях лідеру Третього рейху для розв'язування Другої світової війни.
Через тиждень, 1 вересня 1939 року, Німеччина напала на Польщу. Пов'язані з нею договірними зобов'язаннями Англія і Франція оголосили війну Гітлеру. Почалася Друга світова війна. Польща виявилася непідготовленою до війни, уряд не спромігся організувати захист країни і 17 вересня емігрував за кордон. Польща перестала існувати як самостійна держава. Деякі західноукраїнські землі (Холмщину, Підляшшя, Лемківщину з населенням понад 500 тис. осіб) було включено до створеного німцями на окупованій території генерал-губернаторства з центром у Кракові.
Объяснение:
Римский император Нерон (54—68гг. ) остался в памяти потомства как образец жестокого и злобного тирана. Кроме того, что он учинил пожар в Риме в 64 г. , как думали современники, так еще и виновными в организации пожара сделал христиан (впрочем, преследованиям, скорее всего, подверглись представители и других «малых восточных религий») . Дальнейшая история со всеми ужасающими подробностями описывается христианскими авторами, но не только ими в поимке христиан государству оказывала разъяренная толпа. Расчет Нерона оказался верен — римляне излили всю злобу за потерю крова и имущества на «чужаков» .
Далее.. .Нерон презирал рабов и не считал их за людей и от населения государства требовал полного подчинения своим приказам, мог наказать любого. Уважение народа и подчиненных, можно добиться только правильной, разумной и гуманной политикой. Нерон же решил добиться всего с кровавого насилия.