Объяснение:
Король польский и великий князь литовский Стефан Баторий был сыном воеводы Трансильвании князя Иштвана IV и его жены Катерины, происходившей от главного казначея Стефана Телегди. Биография Стефана Батория берет свое начало 27 сентября 1533 года в трансильванском местечке Жиладишомльо, которое сегодня является румынским городом Шимлеу-Силванией. Как отпрыск благородного рода он получил фундаментальное образование в университете итальянского города Падуя. Баторию не было еще и 40-ка лет, когда в стране началась гражданская война, приведшая его к титулу трансильванского князя.
Відгалуженням династичної лінії Мономаховичів були Мстиславичі, волинські Ізяславичі, смоленські Ростиславичі, суздальські Юрійовичі, а також роди ярославських, ростовських, московських і тверських князів.
У середині ХІІ століття родинними володіннями представників цієї династії були Київська, Ростово-Суздальська, Смоленська, Переяславська земля і Волинь. Представники Мономаховичів вели боротьбу в першій половині ХІІ ст. із спорідненими родами Ольговичів та потомками Ізяслава Ярославича за Київське князівство та Новгород. З середини ХІІ ст., після розростання роду почались усобиці які з перемінним успіхом велись між молодшими Мономаховичами — Юрієм Долгоруким та його потомками, і Мстиславичами за участі окрім Ольговичів також і Давидовичів, рязанських та галицьких князів.
У другій половині ХІІ ст. гілкам Мономаховичів вдалось закріпитись у різних удільних князівствах Русі: Юрійовичі зберегли за собою Ростово-Суздальську землю, Ростиславичі — Смоленську, Ізяславичі — Волинь. Також різні представники цих родів правили в Переяславському князівстві та київських волостях, зокрема Овручі та на Пороссі.
Після монгольської навали потомкам Мономаха вдалось зберегти за собою більшість князівств. Галицько-Волинські Романовичі правили в південно-західній Русі до 1340 року. Ростиславичі володіли Смоленськом до 1404 року. А потомки Юрія Долгорукого змогли перетворити північно-східну Русь на сильне Велике князівство Московське у якому вони правили до свого вигасання на початку XVII ст.
Объяснение:
кочевники поклонялись огню, считалось что если зажечь свечу и провести над ребенком то он будет спокойно спать