После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.
Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).
В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.
Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.
Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.
РУП(Революційна українська партія)
1900Міхновськийсамостійність державиРозділилась на:
УНП(Українська народна партія)
1902Міхновськийсамостійність держави"Спілка"(Українська соціал-демократична спілка)
1904МеленевськийавтономіяУСДРП (Українська соціал-демократична робітнича партія)
1905Винниченко, ПетлюраавтономіяУДП(Українська демократична партія)
1904ЧикаленкоавтономіяУРП(Українська радикальна партія)
1904Єфремов, ГрінченкоавтономіяУДП і УРП об'єднались у УДРП(Українську Демократично-Радикальну партію) в 1905 році, за мету ставили автономію.
Факти, які свідчать про піднесення національного руху в 1905-1907 рр. в Україні:
1903 р. у Києві з'явився часопис "Вісник української київської студентської громади", у Житомирі вийшов часопис "Мысль", який видавали учні Волинської духовної семінарії. Друкований орган РСДРП "Искра" лише протягом 1903 р. надрукував 93 кореспонденції, присвячені Києву і Київській губернії". Члени РСДРП організували видання російською мовою "Киевского социал-демократического листка". Засновувалися перші українські суспільно-політичні журнали:«Дзвін», «Українська хата», «Посів», «Село», «Рідний край».Товариство "Просвіта" відкривало бібліотеки, друкарні, книгарні, народні театри, кінотеатри, музеї. Деякі діячі товариств, починаючи з 1860-х рр., представляли інтереси українського народу в Галицькому крайовому сеймі та австрійському парламенті. Парламентські представництва за участю членів «Просвіти» в 1860—80-х рр. відстоювали надання дотацій на видавництво, забезпечення окремих видів економічної діяльності, навчання українською мовою, відкриття українських гімназій, заснування кафедри української історії у Львівському університеті, згодом — українського університету у Львові. У 1880—90-х рр. діячі «Просвіти» активізували парламентську діяльність, участь у маніфестаціях, національних святах, вічах, стали засновниками перших політичних партій.Причинами виникнення партій є необхідність захисту соціально-класових, національних, а нерідко й племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов'язані з виборчою боротьбою.
Может быть Персов или Даев