Черне́чий о́рден — в католицтві, а з певного часу і в деяких протестантів — спільнота ченців, члени якого дотримуються загального статуту, принісши під час вступу врочисті обітниці (на відміну від чернечого згромадження, вступаючи в яке приносять лише прості обіти).
Католицькі чернечі ордени – організації католицьких ченців. Їхня діяльність підпорядковується чітким статутним нормам. Вони мають централізоване керівництво. Вищими посадовими оcобами в них є "генерали" чи "генеральні магістри", яким підлягають "провінціали" (провінціальні магістри та пріори); останнім, у свою чергу, підпорядковані абати та конвентуальні пріори. Над посадовими особами стоїть генеральний капітул, що є колегіальним органом, він складається з керівників різних рангів та скликається раз на кілька років. Особливим типом орденів були військово-чернечі, що поєднували чернечу та військову діяльність і мали за мету збройний захист своєї віри. Найбільш впливовими з них були: орден Іоаннітів (Мальтійський), орден тамплієрів,
хрестові походи . військово-релігійні походи західноєвропейського лицарства і цивільних осіб до країн близького сходу під гаслом боротьби за визволення гробу господнього та святої землі від «невірних». в них брали участь феодали, міщани, селяни, купці, навіть діти.
облога антіохії хрестоносцями. французька мініатюра 15 ст.протягом майже двох століть, починаючи з 1096 до 1291, європейські християни здійснювали походи до святої землі, а також прихильників відмінних від католицтва християнських течій та язичників. благословляв їх на битви папа римський.