Духовний світ.
Давні слов’яни були язичниками. Оскільки за тих часів венеди, анти, склавини ще не мали власної писемності, свідчень про їхні вірування майже не збереглися. Давні слов’яни мали святилища - капища. Це були кам’яні вимостки або заглиблення в землі. Давні слов’яни, що проживали на території України, поклонялися божествам, пов’язаним з рільництвом і скотарством. Поклонялися наші предки духам: лісовикам, водяникам, домовикам тощо. Вірили в надприродну силу русалок, берегинь, вовкулак.
Віра в Ісуса Христа поширювалася на нашій землі зі Східної Римської імперії.
Господарське життя.
Давні слов’яни жили із землеробства та осілого скотарства. Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам; горох, ріпу, редьку, цибулю й часник.
З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Як робочу силу використовуввли коней та волей. Займались рибальством.
З-поміж ремесел особливого розвитку досягло ковальство. Особливо шанували майстрів-ювелірів.
Давні слов'яни уподрбали гончарство від сусідніх народів.
Духовний світ.
Давні слов’яни були язичниками. Оскільки за тих часів венеди, анти, склавини ще не мали власної писемності, свідчень про їхні вірування майже не збереглися. Давні слов’яни мали святилища - капища. Це були кам’яні вимостки або заглиблення в землі. Давні слов’яни, що проживали на території України, поклонялися божествам, пов’язаним з рільництвом і скотарством. Поклонялися наші предки духам: лісовикам, водяникам, домовикам тощо. Вірили в надприродну силу русалок, берегинь, вовкулак.
Віра в Ісуса Христа поширювалася на нашій землі зі Східної Римської імперії.
Господарське життя.
Давні слов’яни жили із землеробства та осілого скотарства. Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам; горох, ріпу, редьку, цибулю й часник.
З тварин розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Як робочу силу використовуввли коней та волей. Займались рибальством.
З-поміж ремесел особливого розвитку досягло ковальство. Особливо шанували майстрів-ювелірів.
Давні слов'яни уподрбали гончарство від сусідніх народів.
ответ:Наприкінці XI ст. населення середньовічної Європи вперше почало відчувати, що йому тісно на своєму континенті. Це змушувало європейців розпочати колонізацію — освоєння нових земель.
Хрестові походи були першою спробою військової колонізації— захоплення нових земель силою зброї. Часом активної європейської колонізації став період XI—XIII ст.
Вільних земель вистачало і в Європі. Потрібно було лише докласти багато праці для того, щоб вони дали врожаї та нагодували людей. Так почалася внутрішня колонізація Європи. Нові землі селяни освоювали з великими труднощами, але загроза неврожаїв і голоду підштовхувала їх до цього. Вони вирубували ліси, осушували болота і перетворювали їх у родючі поля. Цей процес був дуже важким, виснажливим і тривалим. Лише упродовж кількох поколінь селянська родина могла перетворити непридатну для сільського господарства місцевість на плодючу ниву.
Сеньйори розуміли: освоєння нових земель зумовить приріст населення, адже тоді більше людей зможуть прогодуватися, тому феодали заохочували селян до обробітку цілинних земель, звільняючи їх на певний термін від сплати податків.
Внутрішня колонізація, що розгорнулася в XI—XIII ст. в Європі, дала значні позитивні результати. Протягом цього періоду кількість європейців безперервно зростала і на початок XIV ст. досягла 75 млн (наприкінці X ст.—38 млн). Сільське господарство невпинно розвивалося: почали використовуватися нові знаряддя праці, зросли врожаї, що дозволило забути жахливі голодні роки. Змінився і раціон харчування: зернові культури поступово витіснили дари лісів.
Объяснение: