Ім'я регіону дала назва міста Галич (столиці Галицького князівства). За поширеною версією, назва має походження від грецького слова 'αλάς (галас) — «сіль». Вперше таку версію висловив австрійський історик кінця XVIII століття Гакет,[7], якого підтримав німецький географ Й. Еґлі[8], а також історик Теофіль Коструба, який проводив паралелі із подібними назвами соледобувних центрів як Гальштадт у Австрії і Галле у Німеччині[9] та Ярослав Пастернак[10].
За однією з інших версій, назва походить від кельтського племені галлів, які прийшли у цей регіон у 4-3 століттях до нового літочислення. Кельтські племена залишили подібні або кельтизовані назви на території усієї Європи та інших місць міграції (наприклад Галісія, Галатія (від «галли»), Баварія, Богемія (від «бойї» — одне з кельтських племен), та інші)[11].
Однією із перших згадок слова «Галичина» є фрагмент візантійської хроніки, в якій князь Роман Мстиславич названий «ігемоном Галичини» (грец. Γαλίτζης ἡγεμών)[12].
У греков и скифов в III - I вв. до н.э. складывались очень хорошие отношения. Скифы были ближайшими соседями черноморских колоний Греции. Жители греческих колоний торговали со скифами скотом, зерном, мехами, рабами.
Со временем греки узнали больше о своих соседях, а скифы переняли греческие обычаи и нравы. (Геродот как - то писал, что один скифский царь стал носить греческую одежду и поклоняться греческим богам).
Но всё равно скифы для греков оставались варварами, то есть чужеземцами. Если греки хотели перенять иноземную речь, они ворчали "вар - вар". Отсюда и пошло слово "варвар" - не свой, чужак. Вначале это слово не имело обидного смысла, но позднее им стали называть грубых и невежественных людей. А в начале нашей эры греки оставили свои колонии, а скифы захватили Крым. И до 4 в н.э. постоянно воевали с греками.
Объяснение:
в
Объяснение:
Для послаблення Росийскої імперіхї та завоювати підтримку серед українського населення.